-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив йня́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ймі́мо, ймім
2 особа йми йміть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа йня́тиму йня́тимемо, йня́тимем
2 особа йня́тимеш йня́тимете
3 особа йня́тиме йня́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа йму ймемо́, ймем
2 особа ймеш ймете́
3 особа йме ймуть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ймучи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. йняв йняли́
жін. р. йняла́
сер. р. йняло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
йня́вши

Словник фразеологізмів

не йня́ти / не пойня́ти ві́ри кому, чому і без додатка. Піддавати сумніву чиї-небудь слова, не вірити кому-, чому-небудь. — А ти не дуже йми віри людям. Я страшний тільки для ворогів (І. Нечуй-Левицький); Почав я поясняти бабам, по що я приїхав і що то за машина, але де там! Не ймуть віри, все своє плещуть (М. Коцюбинський). ві́роньки не йня́ти. У ворота хтось возом уїжджає. Глянула, та й очам своїм віроньки не йму. Се ж мій братічок ріднесенький! (Марко Вовчок). йня́ти / пойня́ти ві́ри. — Хі! Та я Грицькові йму віри більше, ніж собі! Коли мені вірите, то йому й поготів! — одказав він (Б. Грінченко); Василь пригадав слова Кабанцеві і пойняв йому віри (Панас Мирний).

не йня́ти / не пойня́ти ві́ри кому, чому і без додатка. Піддавати сумніву чиї-небудь слова, не вірити кому-, чому-небудь. — А ти не дуже йми віри людям. Я страшний тільки для ворогів (І. Нечуй-Левицький); Почав я поясняти бабам, по що я приїхав і що то за машина, але де там! Не ймуть віри, все своє плещуть (М. Коцюбинський). ві́роньки не йня́ти. У ворота хтось возом уїжджає. Глянула, та й очам своїм віроньки не йму. Се ж мій братічок ріднесенький! (Марко Вовчок). йня́ти / пойня́ти ві́ри. — Хі! Та я Грицькові йму віри більше, ніж собі! Коли мені вірите, то йому й поготів! — одказав він (Б. Грінченко); Василь пригадав слова Кабанцеві і пойняв йому віри (Панас Мирний).

не йня́ти / не пойня́ти ві́ри кому, чому і без додатка. Піддавати сумніву чиї-небудь слова, не вірити кому-, чому-небудь. — А ти не дуже йми віри людям. Я страшний тільки для ворогів (І. Нечуй-Левицький); Почав я поясняти бабам, по що я приїхав і що то за машина, але де там! Не ймуть віри, все своє плещуть (М. Коцюбинський). ві́роньки не йня́ти. У ворота хтось возом уїжджає. Глянула, та й очам своїм віроньки не йму. Се ж мій братічок ріднесенький! (Марко Вовчок). йня́ти / пойня́ти ві́ри. — Хі! Та я Грицькові йму віри більше, ніж собі! Коли мені вірите, то йому й поготів! — одказав він (Б. Грінченко); Василь пригадав слова Кабанцеві і пойняв йому віри (Панас Мирний).