-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив з’ї́хати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   з’ї́дьмо
2 особа з’їдь з’ї́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа з’ї́ду з’ї́демо, з’ї́дем
2 особа з’ї́деш з’ї́дете
3 особа з’ї́де з’ї́дуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. з’ї́хав з’ї́хали
жін.р. з’ї́хала
сер.р. з’ї́хало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
з’ї́хавши

Словник синонімів

ПРИЇЖДЖА́ТИ (їдучи, прибувати кудись), ПРИЇЗДИ́ТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПРИКО́ЧУВАТИрозм., ПРИКО́ЧУВАТИСЯрозм.,З’ЇЖДЖА́ТИзаст., З’ЇЗДИ́ТИзаст.;НАЇЖДЖА́ТИ, НАЇЗДИ́ТИ (перев. у якій-небудь кількості); ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ (ненадовго або за кимсь, чимсь). - Док.: приї́хати, дої́хати, прикоти́ти, прикоти́тися, з’їхати, наї́хати, заї́хати. До них у Гомін-Цибулю приїжджають улітку дачники з Москви, з Ленінграда, з Півночі (Є. Гуцало); Мені стає веселіше. Але пісня не йде на душу, як було колись давніше, коли я приїздив у рідний край (І. Нечуй-Левицький); Ось, ось ми вже доїжджали до моєї хати (О. Кобилянська); От доїздить вона до тієї печі, що мазати не схотіла, дивиться - аж повна піч пиріжків (казка); Вранці другого дня Боженко прикотив до Вінниці на дрезині (С. Скляренко); Прикотилася величезна гарбища з бочкотарою від гасу (О. Ковінька); - Отсе так і побіжу, як ген купці з’їжджають у двір (Г. Квітка-Основ’яненко); Рік у рік з’їздив у Тухольщину князівський збірщик податків (І. Франко); З усіх усюд наїжджає публіка на тутешню ропу (О. Гончар); Щонеділі до білого будинку наїздили гості, грали в карти, їздили полювати (О. Слісаренко); Любив козак, тепер покидає, Мимо їде, та до мене не заїде (пісня); Часто за дівчинкою заїздив сам Макар Макарович (О. Донченко). - Пор. 1. під’їжджа́ти.
СПОВЗА́ТИ (повзком, сунучись, спускатися вниз), ПОВЗТИ́, ЗСУВАТИСЯ, ЗСОВУВАТИСЯ, СУНУТИСЯ, З’ЇЖДЖАТИ, ЗЛАЗИТИ, ЗЛІЗАТИ, ЛІЗТИ, ЗІСКО́ВЗУВАТИ[ЗСКО́ВЗУВАТИ], ЗІСКО́ВЗУВАТИСЯ[ЗСКО́ВЗУВАТИСЯ]розм., ЗСЛИЗА́ТИ (швидко). - Док.: сповзти́, зсу́нутися, посу́нутися, з’ї́хати, злі́зти, зісковзну́ти[зсковзну́ти], зісковзнутися[зсковзнутися], зсли́зну́ти, зсли́зти. Погоня не гаяла часу. Сахно бачила, як з урвища, по скелях і камінню, сповзали люди до води (Ю. Смолич); Зсувається на долівку і так, напівлежачи, скулена, злякана, читає листа (Ірина Вільде); Гора така крута, так і сунуться ноги (Панас Мирний); Два рази з’їжджала [Фатьма] коліньми по дереву вниз (Ю. Яновський); Я зсковзнув з золотого крила прудкокрилої птиці (П. Усенко); Дараба вже минула, віддаляється, немов зісковзується по гладкій площі десь у бездонну глибінь (І. Франко); Дівча спритно зслизнуло з гілки і залізло в бузняк (З. Тулуб).