-1-
дієслово недоконаного виду
(з’їжджати)

Словник відмінків

Інфінітив з’їзди́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   з’їзді́мо, з’їзді́м
2 особа з’їзди́ з’їзді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа з’їзди́тиму з’їзди́тимемо, з’їзди́тимем
2 особа з’їзди́тимеш з’їзди́тимете
3 особа з’їзди́тиме з’їзди́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа з’їжджу́ з’їздимо́, з’їзди́м
2 особа з’їзди́ш з’їздите́
3 особа з’їзди́ть з’їздя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
з’їздячи́*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. з’їзди́в з’їзди́ли
жін. р. з’їзди́ла
сер. р. з’їзди́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
з’їзди́вши

Словник синонімів

ПРИЇЖДЖА́ТИ (їдучи, прибувати кудись), ПРИЇЗДИ́ТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПРИКО́ЧУВАТИрозм., ПРИКО́ЧУВАТИСЯрозм.,З’ЇЖДЖА́ТИзаст., З’ЇЗДИ́ТИзаст.;НАЇЖДЖА́ТИ, НАЇЗДИ́ТИ (перев. у якій-небудь кількості); ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ (ненадовго або за кимсь, чимсь). - Док.: приї́хати, дої́хати, прикоти́ти, прикоти́тися, з’їхати, наї́хати, заї́хати. До них у Гомін-Цибулю приїжджають улітку дачники з Москви, з Ленінграда, з Півночі (Є. Гуцало); Мені стає веселіше. Але пісня не йде на душу, як було колись давніше, коли я приїздив у рідний край (І. Нечуй-Левицький); Ось, ось ми вже доїжджали до моєї хати (О. Кобилянська); От доїздить вона до тієї печі, що мазати не схотіла, дивиться - аж повна піч пиріжків (казка); Вранці другого дня Боженко прикотив до Вінниці на дрезині (С. Скляренко); Прикотилася величезна гарбища з бочкотарою від гасу (О. Ковінька); - Отсе так і побіжу, як ген купці з’їжджають у двір (Г. Квітка-Основ’яненко); Рік у рік з’їздив у Тухольщину князівський збірщик податків (І. Франко); З усіх усюд наїжджає публіка на тутешню ропу (О. Гончар); Щонеділі до білого будинку наїздили гості, грали в карти, їздили полювати (О. Слісаренко); Любив козак, тепер покидає, Мимо їде, та до мене не заїде (пісня); Часто за дівчинкою заїздив сам Макар Макарович (О. Донченко). - Пор. 1. під’їжджа́ти.
-2-
дієслово доконаного виду
(поїхати і повернутися)

Словник відмінків

Інфінітив з’їзди́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   з’їзді́мо, з’їзді́м
2 особа з’їзди́ з’їзді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа з’їзди́тиму з’їзди́тимемо, з’їзди́тимем
2 особа з’їзди́тимеш з’їзди́тимете
3 особа з’їзди́тиме з’їзди́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа з’їжджу́ з’їздимо́, з’їзди́м
2 особа з’їзди́ш з’їздите́
3 особа з’їзди́ть з’їздя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
з’їздячи́*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. з’їзди́в з’їзди́ли
жін. р. з’їзди́ла
сер. р. з’їзди́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
з’їзди́вши

Словник синонімів

ПРИЇЖДЖА́ТИ (їдучи, прибувати кудись), ПРИЇЗДИ́ТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПРИКО́ЧУВАТИрозм., ПРИКО́ЧУВАТИСЯрозм.,З’ЇЖДЖА́ТИзаст., З’ЇЗДИ́ТИзаст.;НАЇЖДЖА́ТИ, НАЇЗДИ́ТИ (перев. у якій-небудь кількості); ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ (ненадовго або за кимсь, чимсь). - Док.: приї́хати, дої́хати, прикоти́ти, прикоти́тися, з’їхати, наї́хати, заї́хати. До них у Гомін-Цибулю приїжджають улітку дачники з Москви, з Ленінграда, з Півночі (Є. Гуцало); Мені стає веселіше. Але пісня не йде на душу, як було колись давніше, коли я приїздив у рідний край (І. Нечуй-Левицький); Ось, ось ми вже доїжджали до моєї хати (О. Кобилянська); От доїздить вона до тієї печі, що мазати не схотіла, дивиться - аж повна піч пиріжків (казка); Вранці другого дня Боженко прикотив до Вінниці на дрезині (С. Скляренко); Прикотилася величезна гарбища з бочкотарою від гасу (О. Ковінька); - Отсе так і побіжу, як ген купці з’їжджають у двір (Г. Квітка-Основ’яненко); Рік у рік з’їздив у Тухольщину князівський збірщик податків (І. Франко); З усіх усюд наїжджає публіка на тутешню ропу (О. Гончар); Щонеділі до білого будинку наїздили гості, грали в карти, їздили полювати (О. Слісаренко); Любив козак, тепер покидає, Мимо їде, та до мене не заїде (пісня); Часто за дівчинкою заїздив сам Макар Макарович (О. Донченко). - Пор. 1. під’їжджа́ти.

Словник відмінків

Інфінітив з’ї́здити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   з’ї́здьмо
2 особа з’їздь з’ї́здьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа з’ї́жджу з’ї́здимо, з’ї́здим
2 особа з’ї́здиш з’ї́здите
3 особа з’ї́здить з’ї́здять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. з’ї́здив з’ї́здили
жін.р. з’ї́здила
сер.р. з’ї́здило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
з’ї́жджений
Безособова форма
з’ї́жджено
Дієприслівник
з’ї́здивши

Словник синонімів

УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ]кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару), БА́ХНУТИрозм., БАБА́ХНУТИрозм., БУ́ХНУТИрозм., БА́ЦНУТИрозм., БЕ́ХНУТИрозм., БЕБЕ́ХНУТИрозм., СТУ́КНУТИрозм., СТУСНУ́ТИрозм., СТУСОНУ́ТИпідсил.розм., ДЗИ́ЗНУТИ[ДЗИ́ҐНУТИ]розм., СВИ́СНУТИрозм., ВІДВА́ЖИТИрозм.,ЦЮ́КНУТИрозм., СУНУ́ТИрозм., ДА́ТИпо чому, в що, фам., МАЗНУ́ТИфам., ЗМА́ЗАТИфам., ПРИПЕЧА́ТАТИ фам., ГА́КНУТИрозм., ГАГА́КНУТИ розм., ЗАГИЛИ́ТИрозм., ПЕРЕХРЕСТИ́ТИрозм., НАВЕРНУ́ТИрозм., ПРОЇ́ХАТИСЯрозм., ХВИ́СНУТИ розм., ХВИ́СЬНУТИ розм., ХЛИСНУ́ТИ розм., ПРИГОСТИ́ТИрозм., БРЯ́ЗНУТИрозм., ЗАЦІДИ́ТИвульг., ЗАЇ́ХАТИвульг., ЗАТОПИ́ТИвульг., З’ЇЗДИТИвульг., УДЕ́РТИ[ВДЕ́РТИ]діал., УДРА́ТИ[ВДРА́ТИ]діал., МОЛОСНУ́ТИдіал., ТЕЛЕ́ХНУТИдіал., ВАЛЬНУ́ТИдіал., ГРЯ́НУТИдіал., ШЕМЕНУ́ТИдіал., ФРА́СНУТИдіал., ТРА́ХНУТИрозм., УГАТИ́ТИ[ВГАТИ́ТИ]розм., УЛУПИ́ТИ[ВЛУПИ́ТИ] розм., УШКВА́РИТИ[ВШКВА́РИТИ]розм., УШПА́РИТИ[ВШПА́РИТИ]розм., ШКВАРНУ́ТИ[ШКВА́РКНУТИ] розм., УШКВАРНУ́ТИ[ВШКВАРНУ́ТИ]розм., ШАРНУ́ТИрозм., УЖА́РИТИ[ВЖА́РИТИ] розм., ОГРІ́ТИрозм., УГРІ́ТИ, УРІЗАТИ[ВРІ́ЗАТИ], УЧЕСА́ТИ[ВЧЕСА́ТИ]розм., УЧИ́СТИТИ[ВЧИ́СТИТИ]розм., ЧЕСОНУ́ТИрозм., ДОВБОНУ́ТИрозм., СТРУГНУ́ТИрозм., УДЖИГНУ́ТИ[ВДЖИГНУ́ТИ]розм., МОРСНУ́ТИрозм., ЛУ́СНУТИфам., ДРИ́ЗНУТИфам., ДВИГНУ́ТИ[ДВИ́НУТИ]фам., ДВИГОНУ́ТИфам., ЛИГНУ́ТИвульг. (з великою силою); ПОТЯГНУ́ТИ[ПОТЯГТИ́]розм., ВИ́ТЯГНУТИ[ВИ́ТЯГТИ]розм., ХРЬО́ПНУТИрозм.,ХРЯ́ПНУТИрозм.,ХРЯ́СНУТИрозм.,ОПЕРЕЗА́ТИрозм.,УПЕРЕЗА́ТИ[ВПЕРЕЗА́ТИ]розм., ПОЛОСНУ́ТИрозм., ПОЛОСОНУ́ТИпідсил. розм., ОПЕРІ́ЩИТИпідсил. розм., УПЕРІ́ЩИТИ[ВПЕРІ́ЩИТИ]підсил.розм.,УРЕПІ́ЖИТИ[ВРЕПІ́ЖИТИ]підсил. розм. (перев. батогом, різкою, палицею й т. ін., залишаючи довгий слід); ЛЯ́СНУТИ, ПЛЕСНУ́ТИ (долонею, утворюючи ляскіт). Олеся.. легко вдарила Балабуху по плечі: - Та покинь-бо оту люльку та говори зі мною (І. Нечуй-Левицький); Хорунжий люто замахнувся нагаєм на курінного Хліба,.. але Хліб так ударив ланцюгом Хорунжого, що той тільки несамовито зойкнув і упав мертвим (О. Довженко); Думала, що [чоловік] бахне сокирою і воліла, щоби вперед сама загинула (В. Стефаник); Велика дошка впала зверху так близько, що ледве не бабахнула мене по голові (Л. Смілянський); - Ох! ох! ох! - стогнав голова. - Це він! це сатана! як бухнув мене в спину, то в мене з очей так і посипались іскри (І. Нечуй-Левицький); Твердий кулак стукнув Хому просто по зубах і той заїкнувся на півслові (У. Самчук); Двоє малюків теж завелися, мов півники: - Не бризкайся, бо так і дзизну! - Ану дзизни! (О. Гончар); Свиснув нагай по обличчі старого Івана, і зачервоніла кривава рана (Мирослав Ірчан); Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (О. Ільченко); Випроставши руки, він сунув кулаком у щелепи старшину (С. Васильченко); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); Так Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув (І. Котляревський); - От я тобі кулаком під дихало змажу, щоб ти не патякав своїм дурним язиком, - насварився хтось із гурту (Григорій Тютюнник); [Тарас:] Як припечатаю, так і спухнеш (І. Микитенко); Звичайно, потурати не слід, - було б таки заїхати по мармизі (А. Головко); - Признаюсь, я з великим би задоволенням зараз з’їздив би вам по пиці (С. Добровольський); Панич якось його чи вскубнув чи вщипнув. А той як виважить руку, як удере його з усього маху по пиці (Панас Мирний); Коли б хто не телехнув із-за вугла по голові (Словник Б. Грінченка); Гринь Воробець хопив за тріпачку, вальнув раз Якима по спині (В. Козаченко); - Отворіт, на милість Бога, отворіт! - закричала стара і з цілим розмахом грянула собою о двері колиби (І. Франко); Та в тій хвилі Осел як не замахне ногою, як не фрасне Вовка копитом у зуби (І. Франко); - Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! (А. Головко); Григорій з розгону вгатив його кулаком в обличчя (М. Стельмах); Зірвав [благочинний] з гвіздка кадильницю і, розмахнувши нею до свисту, влупив отця Олександра по голові (І. Микитенко); - Якби таким [києм] хоч один раз ушкварити твого дурного батька, так він би і з місця не піднявся (Г. Квітка-Основ’яненко); Тут лейтенант як вшпарить по гітлерівцях з одного боку, ну, а я з другого (М. Стельмах); Далі огрів [дядько] мене зо всії руки по плечах (Марко Вовчок); - Він як схопиться та як вріже мене у вухо, так, вірите, я аж заточився (Л. Первомайський); - Баран як розженеться, як вчистить у лоб! Вовк - беркиць у яр... (казка); - А може, то такий прийом новий, - Візьмуть і книжкою.. Добряче довбонуть по голові? (В. Еллан); Та як виважить долоню, та як морсне по виду мене (А. Тесленко); Як тільки котрий [наймит] оце розігне спину, то Юруш зараз його лусне нагайкою по спині (І. Нечуй-Левицький); В одну мить, двигнувши ногою одного солдата, вдарив [чоловік] другого навідліг кулаком і кинувся тікати (І. Микитенко); Мов коліном хто у груди двигонув (Г. Хоткевич); Юрко.. лигнув Вітьку ногою і все ж таки заліз у бричку першим (О. Сизоненко); [Настя:] Мартине, відчепись! Бо єй-богу, качалкою по спині потягну (І. Карпенко-Карий); Батько.., не знайшовши різки, Дрючком Хведька разів із шість оперезав! (П. Гулак-Артемовський); - Ніхто не зачепить тебе, ніхто нагайкою не полосне по спині (М. Стельмах); Прибіг Хома.. і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині (Григорій Тютюнник); Як я врепіжив його батогом, то він аж скрутився (Словник Б. Грінченка). - Пор. 2. би́ти, 1. штовхну́ти.