-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив з’їжджа́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   з’їжджа́ймо
2 особа з’їжджа́й з’їжджа́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа з’їжджа́тиму з’їжджа́тимемо, з’їжджа́тимем
2 особа з’їжджа́тимеш з’їжджа́тимете
3 особа з’їжджа́тиме з’їжджа́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа з’їжджа́ю з’їжджа́ємо, з’їжджа́єм
2 особа з’їжджа́єш з’їжджа́єте
3 особа з’їжджа́є з’їжджа́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
з’їжджа́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. з’їжджа́в з’їжджа́ли
жін. р. з’їжджа́ла
сер. р. з’їжджа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
з’їжджа́вши

Словник синонімів

ПРИЇЖДЖА́ТИ (їдучи, прибувати кудись), ПРИЇЗДИ́ТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПРИКО́ЧУВАТИрозм., ПРИКО́ЧУВАТИСЯрозм.,З’ЇЖДЖА́ТИзаст., З’ЇЗДИ́ТИзаст.;НАЇЖДЖА́ТИ, НАЇЗДИ́ТИ (перев. у якій-небудь кількості); ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ (ненадовго або за кимсь, чимсь). - Док.: приї́хати, дої́хати, прикоти́ти, прикоти́тися, з’їхати, наї́хати, заї́хати. До них у Гомін-Цибулю приїжджають улітку дачники з Москви, з Ленінграда, з Півночі (Є. Гуцало); Мені стає веселіше. Але пісня не йде на душу, як було колись давніше, коли я приїздив у рідний край (І. Нечуй-Левицький); Ось, ось ми вже доїжджали до моєї хати (О. Кобилянська); От доїздить вона до тієї печі, що мазати не схотіла, дивиться - аж повна піч пиріжків (казка); Вранці другого дня Боженко прикотив до Вінниці на дрезині (С. Скляренко); Прикотилася величезна гарбища з бочкотарою від гасу (О. Ковінька); - Отсе так і побіжу, як ген купці з’їжджають у двір (Г. Квітка-Основ’яненко); Рік у рік з’їздив у Тухольщину князівський збірщик податків (І. Франко); З усіх усюд наїжджає публіка на тутешню ропу (О. Гончар); Щонеділі до білого будинку наїздили гості, грали в карти, їздили полювати (О. Слісаренко); Любив козак, тепер покидає, Мимо їде, та до мене не заїде (пісня); Часто за дівчинкою заїздив сам Макар Макарович (О. Донченко). - Пор. 1. під’їжджа́ти.
СПОВЗА́ТИ (повзком, сунучись, спускатися вниз), ПОВЗТИ́, ЗСУВАТИСЯ, ЗСОВУВАТИСЯ, СУНУТИСЯ, З’ЇЖДЖАТИ, ЗЛАЗИТИ, ЗЛІЗАТИ, ЛІЗТИ, ЗІСКО́ВЗУВАТИ[ЗСКО́ВЗУВАТИ], ЗІСКО́ВЗУВАТИСЯ[ЗСКО́ВЗУВАТИСЯ]розм., ЗСЛИЗА́ТИ (швидко). - Док.: сповзти́, зсу́нутися, посу́нутися, з’ї́хати, злі́зти, зісковзну́ти[зсковзну́ти], зісковзнутися[зсковзнутися], зсли́зну́ти, зсли́зти. Погоня не гаяла часу. Сахно бачила, як з урвища, по скелях і камінню, сповзали люди до води (Ю. Смолич); Зсувається на долівку і так, напівлежачи, скулена, злякана, читає листа (Ірина Вільде); Гора така крута, так і сунуться ноги (Панас Мирний); Два рази з’їжджала [Фатьма] коліньми по дереву вниз (Ю. Яновський); Я зсковзнув з золотого крила прудкокрилої птиці (П. Усенко); Дараба вже минула, віддаляється, немов зісковзується по гладкій площі десь у бездонну глибінь (І. Франко); Дівча спритно зслизнуло з гілки і залізло в бузняк (З. Тулуб).