зіщулюватися 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив зіщу́люватися, зіщу́люватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зіщу́люймося, зіщу́люймось
2 особа зіщу́люйся, зіщу́люйсь зіщу́люйтеся, зіщу́люйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зіщу́люватимуся, зіщу́люватимусь зіщу́люватимемося, зіщу́люватимемось, зіщу́люватимемся
2 особа зіщу́люватимешся зіщу́люватиметеся, зіщу́люватиметесь
3 особа зіщу́люватиметься зіщу́люватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа зіщу́лююся, зіщу́лююсь зіщу́люємося, зіщу́люємось, зіщу́люємся
2 особа зіщу́люєшся зіщу́люєтеся, зіщу́люєтесь
3 особа зіщу́люється зіщу́люються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
зіщу́люючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. зіщу́лювався, зіщу́лювавсь зіщу́лювалися, зіщу́лювались
жін. р. зіщу́лювалася, зіщу́лювалась
сер. р. зіщу́лювалося, зіщу́лювалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
зіщу́лювавшись

Словник синонімів

МРУ́ЖИТИСЯ (прикривати свої очі повіками), ЖМУ́РИТИСЯ, ЗАМРУ́ЖУВАТИСЯ, ЗАЖМУ́РЮВАТИСЯ, ЩУ́ЛИТИСЯ, ЩУ́РИТИСЯ, ЗІЩУ́ЛЮВАТИСЯ[ЗЩУ́ЛЮВАТИСЯ], СКУ́ЛИТИСЯрозм.;ПРИМРУ́ЖУВАТИСЯ, ПРИЖМУ́РЮВАТИСЯ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИСЯ, ПРИЩУ́РЮВАТИСЯ (злегка, не до кінця). - Док.: замру́житися, зажму́ритися, зіщу́литися[зщу́литися], примру́житися, прижму́ритися, прищу́литися, прищу́ритися. - Пор. мру́жити.
ЩУ́ЛИТИСЯ (стискатися, намагатися стати меншим від холоду, болю, страху тощо), ЗІЩУ́ЛЮВАТИСЯ, КУ́ЛИТИСЯ, СКУ́ЛЮВАТИСЯ, ЖА́ТИСЯ, Ї́ЖИТИСЯ, СУТУ́ЛИТИСЯ, СКО́РЧУВАТИСЯ (згинаючись, горблячись). - Док.: зіщу́литися, пощу́литися, ску́литися, зжа́тися, з’ї́житися, пої́житися, зсуту́литися, ско́рчитися. Тимко щулився від вранішньої прохолоди (Григорій Тютюнник); Огей зіщулюється, немовби йому раптом стає зимно (О. Досвітній); Карпо стояв біля Оленки й розповідав про вовків.. Оленка слухала й кулилася од ляку (Є. Гуцало); Батько скулився від морозу (І. Франко); Жметься, гнеться, як кургузий дідько (М. Номис); У цеху було холодно, і Семен увесь час їжився (В. Собко); Цього похмурого дня вони теж сутулилися од холоду (М. Трублаїні); Очі його ненароком впали на вікно, і він скорчився од болю (М. Коцюбинський). - Пор. 1. зігну́тися.