зітнути 2 значень

-1-
дієслово доконаного виду
(зрізати)

Словник відмінків

Інфінітив зітну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зітні́мо, зітні́м
2 особа зітни́ зітні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зітну́ зітнемо́, зітне́м
2 особа зітне́ш зітнете́
3 особа зітне́ зітну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. зітну́в зітну́ли
жін.р. зітну́ла
сер.р. зітну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
зі́тнутий
Безособова форма
зі́тнуто
Дієприслівник
зітну́вши

Словник синонімів

ЗРІ́ЗУВАТИ (ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось), ЗРІЗА́ТИ, ОБРІ́ЗУВАТИ, ОБРІЗА́ТИ, РІ́ЗАТИрозм.; СПИ́ЛЮВАТИ, СТИНА́ТИ, ОБТИНА́ТИ (різко, повністю); ЗСТРИГА́ТИ (волосся, вовну і т. ін.). - Док.: зрі́зати, обрі́зати, спили́ти, стя́ти, зітну́ти, обтя́ти, зстри́гти. Вони співають про вербу рясну.. І виноград янтарний та рум’яний Дбайливо зрізують (М. Рильський); Коса, зрізаючи соковиті стебла, виходила із трави (Григорій Тютюнник); Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (В. Сосюра); Я сидів тут трохи не од півдня та все дивився на тебе, як ти під горою різала виноград (І. Нечуй-Левицький); Дорослі з піснями стинають стиглі кетяги в коновки (М. Коцюбинський); Коли б хто міг ті кучері обтяти (Леся Українка); В лип’янку мед сочить [селянин], З овечок вовницю зстригає (Л. Боровиковський).
ЗРУ́БУВАТИ (рубаючи, відокремлювати що-небудь від основи), СТИНА́ТИ, РУБА́ТИ, ВАЛИ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ (про дерева, ліс). - Док.: зруба́ти, стя́ти, зітну́ти, звали́ти. Високо підкидаючи сокиру, він почав зрубувати кінець промоклої колоди (С. Голованівський); - Знаєте, усім перекажіть моє слово: крім самого пана може стинати мій ліс лише один Бог (М. Стельмах); Дуба він повік не дасть рубати (Леся Українка); Готували [лісоруби] дно під затоплення, валили верби вікові в три обхвати (О. Гончар). - Пор. 1. руба́ти.
КОСИ́ТИ (зрізувати траву, хлібні злаки косою, косаркою тощо), СКО́ШУВАТИ, ТЯ́ТИ[ТНУ́ТИ]розм. - Док.: скоси́ти, покоси́ти, стя́ти[зітну́ти]. Вони дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (І. Котляревський); Сьогодні зранку на ставку скошуватимуть рогозу та комиш (О. Донченко); - Було тобі брати остреньку косу. В чистім полі траву тяти! (П. Чубинський).
-2-
дієслово доконаного виду
(з’єднати; звести)

Словник відмінків

Інфінітив зітну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зітні́мо, зітні́м
2 особа зітни́ зітні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зітну́ зітнемо́, зітне́м
2 особа зітне́ш зітнете́
3 особа зітне́ зітну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. зітну́в зітну́ли
жін.р. зітну́ла
сер.р. зітну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
зі́тнутий
Безособова форма
зі́тнуто
Дієприслівник
зітну́вши

Словник синонімів

ЗРІ́ЗУВАТИ (ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось), ЗРІЗА́ТИ, ОБРІ́ЗУВАТИ, ОБРІЗА́ТИ, РІ́ЗАТИрозм.; СПИ́ЛЮВАТИ, СТИНА́ТИ, ОБТИНА́ТИ (різко, повністю); ЗСТРИГА́ТИ (волосся, вовну і т. ін.). - Док.: зрі́зати, обрі́зати, спили́ти, стя́ти, зітну́ти, обтя́ти, зстри́гти. Вони співають про вербу рясну.. І виноград янтарний та рум’яний Дбайливо зрізують (М. Рильський); Коса, зрізаючи соковиті стебла, виходила із трави (Григорій Тютюнник); Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (В. Сосюра); Я сидів тут трохи не од півдня та все дивився на тебе, як ти під горою різала виноград (І. Нечуй-Левицький); Дорослі з піснями стинають стиглі кетяги в коновки (М. Коцюбинський); Коли б хто міг ті кучері обтяти (Леся Українка); В лип’янку мед сочить [селянин], З овечок вовницю зстригає (Л. Боровиковський).
ЗРУ́БУВАТИ (рубаючи, відокремлювати що-небудь від основи), СТИНА́ТИ, РУБА́ТИ, ВАЛИ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ (про дерева, ліс). - Док.: зруба́ти, стя́ти, зітну́ти, звали́ти. Високо підкидаючи сокиру, він почав зрубувати кінець промоклої колоди (С. Голованівський); - Знаєте, усім перекажіть моє слово: крім самого пана може стинати мій ліс лише один Бог (М. Стельмах); Дуба він повік не дасть рубати (Леся Українка); Готували [лісоруби] дно під затоплення, валили верби вікові в три обхвати (О. Гончар). - Пор. 1. руба́ти.
КОСИ́ТИ (зрізувати траву, хлібні злаки косою, косаркою тощо), СКО́ШУВАТИ, ТЯ́ТИ[ТНУ́ТИ]розм. - Док.: скоси́ти, покоси́ти, стя́ти[зітну́ти]. Вони дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (І. Котляревський); Сьогодні зранку на ставку скошуватимуть рогозу та комиш (О. Донченко); - Було тобі брати остреньку косу. В чистім полі траву тяти! (П. Чубинський).

Словник відмінків

Інфінітив зітну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зітні́мо, зітні́м
2 особа зітни́ зітні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зітну́ зітнемо́, зітне́м
2 особа зітне́ш зітнете́
3 особа зітне́ зітну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. зітну́в зітну́ли
жін.р. зітну́ла
сер.р. зітну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
зі́тнутий
Безособова форма
зі́тнуто
Дієприслівник
зітну́вши

Словник синонімів

СТИСКА́ТИ (щільно з’єднувати що-небудь, зводити докупи), СТИ́СКУВАТИ, ЗАТИСКА́ТИ, ЗАТИ́СКУВАТИ, СТУЛЯ́ТИ, ЗЦІ́ПЛЮВАТИ, ЗАЦІ́ПЛЮВАТИ, СТИНА́ТИ (зуби, губи). - Док.: сти́снути, зати́снути, стули́ти, зці́пити, стя́ти, зітну́ти. Раптово встає [Любов], стискає руки, подається на авансцену (Леся Українка); Тіло боліло, як попечене... Він стискував зуби (Панас Мирний); Катерина ображено затисла тонкі злі губи (Ю. Збанацький); Не раз і не два Ясь до півночі не стуляв очей (І. Нечуй-Левицький); Він міцно зціплював кулачки, загрозливо показував їх Миті (Г. Епік); - Терпи, козаче, терпи, - ласкаво примовить [Надія], помітивши, як ти аж зуби стинаєш від болю (О. Гончар).