-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний зірка́тий зірка́та зірка́те зірка́ті
родовий зірка́того зірка́тої зірка́того зірка́тих
давальний зірка́тому зірка́тій зірка́тому зірка́тим
знахідний зірка́тий, зірка́того зірка́ту зірка́те зірка́ті, зірка́тих
орудний зірка́тим зірка́тою зірка́тим зірка́тими
місцевий на/у зірка́тому, зірка́тім на/у зірка́тій на/у зірка́тому, зірка́тім на/у зірка́тих

Словник синонімів

БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙпоет.,СЯ́ЙНИЙпоет.,ОСЯ́ЙНИ́Йпоет.,СЯЙЛИ́ВИЙпоет. (який блищить, відбиваючи світло; про очі - який блищить, світиться від радості, вдоволення і т. ін.); ІСКРИ́СТИЙ, ІСКРОМЕ́ТНИЙпоет.,ЗІРЧА́СТИЙпоет., ЗІРЧА́ТИЙрідше (який сяє іскрами); ЗО́РЯНИЙпоет., ЗІРКА́ТИЙрозм. (про очі); ПРОМЕНИ́СТИЙ[ПРОМЕНЯ́СТИЙ], ПРОМІ́ННИЙ, ПРОМІНЯ́СТИЙрозм., РОЗПРОМІ́НЕНИЙпідсил.Я́СНИ́Йпоет. (пройнятий світлом). Чорні, як терен, блискучі очі миготіли, аж бігали, неначе живе срібло (І. Нечуй-Левицький); Мед був густий, прозорий, зверху ніби посипаний блискотливими піщинками цукру, і весь сонячно світився (О. Донченко); По самому дну урочища блискоче вода, зайшовши із штучного моря й створивши тут, у колись похмурім яру, тихий сяючий затон (О. Гончар); Поблід від жалю ясний Серафим І тихо знявся мовчазний угору, Закривши вид крилом сіяючим своїм (Леся Українка); Черниш повернувся до сусіда обличчям. Великі, іскристі, як вугіль, очі нерухомо світились на нього з-під краю шинелі, якою вони були вкриті обидва (О. Гончар); І хлопчик, мружачись на іскрометний морський простір, сидить на камені (О. Донченко); Хрусткий вечірній холодок - Як серця перша охолода. І ще осіннього болота Зірчастий не засклив льодок (М. Рильський); Гордий промінь в тієї зорі, Та в нім туга палає огниста, І сіяє та зірка вгорі, Мов велика сльоза промениста (Леся Українка); В ці хвилини все здавалося йому прекрасним: стиснуті бліді губи, пошерхле від вітру довгасте обличчя, ..і променясті сірі очі (С. Журахович). - Пор. 2. яскра́вий.
ЗІРКИ́Й (який має гострий зір), ГОСТРОЗО́РИЙ, ГОСТРОО́КИЙ, БИСТРОО́КИЙ, ЗІРКА́ТИЙрозм.,ОКА́ТИЙ[ОКА́СТИЙ]розм.,ВИДЮ́ЧИЙ[ВИДЮ́ЩИЙ]розм.І зіркий у мене був син, ой, який же зіркий, усе на світі бачив (П. Загребельний); В Заячій балці кроків за сто попереду гострозорий Марко помітив биків (Григорій Тютюнник); Гагара дуже спостережлива птиця. І дуже гостроока, - бачить вона кроків на сто так, як не можна бачить у найудосконаленіший бінокль (Остап Вишня); Ледарі поховалися від нового завгоспа в усі діри, ..та зіркатий Проць люто витрясав їх звідти, витягав за руки - мирові на очі (В. Бабляк); - Ти, оката, все бачиш, - зауважив Чемериця (Г. Коцюба); Очі [у птаха] видючі - за тридев’ять земель бачить (Ю. Яновський).
ПУХИ́РЧАСТИЙ (укритий пухирями; який містить у собі пухирці повітря), ПУХИ́РЧАТИЙ, ЗІРКА́ТИЙрозм.,ПУХИРИ́СТИЙрідше.Під ногами.. дзвінко зойкали кружечки пухирчастого березневого льодку (М. Стельмах); Пухирчата поверхня снігу неначе злегка парувала (І. Ле); Марися припрошувала людей, підставляючи їм миски з жовтим та зіркатим молозивом (С. Чорнобривець).
I. ПИ́ЛЬНИЙ (про людину - який дуже уважно, насторожено ставиться до когось, чогось), ЗІРКИ́Й, ЗІРКА́ТИЙрозм.; НЕВСИПУ́ЩИЙ[НЕВСИПУ́ЧИЙ], НЕВСИ́ПНИЙ[НЕУСИ́ПНИЙ], НЕДРЕ́МНИЙ[НЕДРІМА́ННИЙ]поет. (який цілком віддається пильнуванню за ким-, чим-небудь); ВСЕВИДЮ́ЩИЙ[УСЕВИДЮ́ЩИЙ]заст.,ВСЕВИДЮ́ЧИЙ[УСЕВИДЮ́ЧИЙ]заст., ВСЕВИДЯ́ЩИЙ[УСЕВИДЯ́ЩИЙ]заст., ВСЕВИДЯ́ЧИЙ[УСЕВИДЯ́ЧИЙ]заст. (здатний усе помічати). Будь пильний, будь зіркий, стоокий будь. Про ворога.. не забудь (М. Рильський); Мостом.., обабіч якого стояла невсипуща сторожа, князь Святослав вийшов з Гори й попрямував до Нового города (С. Скляренко); Та завжди недремними будемо ми - Солдатами будемо Армії Миру (І. Нехода); [Сінон:] Признатись мушу, ти ж бо всевидюща... (Леся Українка). - Пор. I. спостере́жливий.