БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Ррозм. рідше,ГАЛАБУ́РДНИКдіал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВАрозм., РОЗБИША́КАрозм., РОЗБІЯ́КАрідко (відчайдушний бешкетник, призвідник сварок); ХУЛІГА́Н (грубий порушник громадського порядку); ШИ́БЕНИКрозм. (той, хто порушує порядок, завдає шкоди кому-, чому-небудь і т. ін.). Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно (О. Ільченко); Дозорці вважали його за непосидющого галабурдника (І. Франко); Найбільший заводіяка й шкода таборів, пробийголова й бандит Володька.. шкребе і чистить.. коня (Ю. Яновський); - Не ходи туди, синку, - каже [мати], - на вечорницях збираються самі п’яниці та розбишаки; там тебе обидять, віку тобі збавлять (О. Стороженко); [Андрій:] То ж хулігани! Обізлилися на Арсена, а підстерегли мене і... давай колошматить. Ледве вирвався! (З. Мороз); - Хто підпалив загату? - крикнув Клим. - Це, мабуть, ті шибеники-парубки? (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. забія́ка, зірви́голова.

СМІЛИ́ВЕЦЬ (смілива людина), СМІЛЬЧА́Крідше; ВІДЧАЙДУ́Х розм. (смілива людина, здатна на вкрай ризиковані вчинки), ВІДЧАЮ́ГАрозм.,ВІДЧАЯ́КАрозм., УРВИ́ГОЛОВАрозм., ШИБА́ЙГОЛОВАрозм., ЗІРВИ́ГОЛОВАрозм. рідше, ПАЛИ́ВОДАрозм.,ПАЛИ́СВІТрозм.,ОТРЯ́ХАдіал. - Певне є на світі такі сміливці, що не бояться ні жандармів, ні в’язниць (О. Іваненко); Панас думав про Олену, що побігла туди, куди не наважувалися проникнути найодчайдушніші смільчаки (З. Тулуб); Пустився [Іван], як керманич у люту повінь Черемоша без керма, без надії на який-небудь порятунок. Пустився, як той відчайдух Юра не раз пускався (А. Крушельницький); Серед хлопчиків було чимало одчаюг, які розгвинчували снаряди, підривали міни, розкладали ватри з толу (Ю. Яновський); - Якщо в твоїй крові.. є хоч крапля заячої - тікай од печі. Сталевар - це одчаяка (М. Рудь); - Ой, не хотілось би оддавать тебе й за молодого шибайголову, що не поживе довго без степу да коня, поляже в полі буйною головою (П. Куліш); Прожогом вискочив [з вікна].. відомий усьому селу отряха Грицько Прокуда (С. Васильченко).