-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив зіпсува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зіпсу́ймо
2 особа зіпсу́й зіпсу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зіпсую́ зіпсуємо́, зіпсує́м
2 особа зіпсує́ш зіпсуєте́
3 особа зіпсує́ зіпсую́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. зіпсува́в зіпсува́ли
жін.р. зіпсува́ла
сер.р. зіпсува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
зіпсо́ваний
Безособова форма
зіпсо́вано
Дієприслівник
зіпсува́вши

Словник синонімів

ЗІПСУВА́ТИ (зробити непридатним для вживання, користування і т. ін., вивести з ладу), ЗОПСУВА́ТИрідше, ПОШКО́ДИТИ, УШКО́ДИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ, ПОЛАМА́ТИ, ЗЛАМА́ТИ, ЗЛОМИ́ТИ, СПОТВО́РИТИ, ПЕРЕВЕСТИ́, СКАЛІ́ЧИТИпідсил.,ЗБА́ВИТИ, ПОНЕ́ХТУВАТИрозм., ПОШПЕ́ТИТИрозм.,СКА́ПОСТИТИрозм.,СКАПУ́СТИТИрозм.,СПАСКУ́ДИТИрозм.,СПАРТА́ЧИТИзневажл.,СПАРТО́ЛИТИзневажл. - Недок.: псува́ти, пошко́джувати, ушко́джувати, ні́вечити, лама́ти, ломи́ти, спотво́рювати, перево́дити, калі́чити, збавля́ти. - Ні двигуна, ні паровика чи молотарки собі ж ніхто не візьме, а псувати ж для чого, краще ж громадою користуватися будемо (А. Головко); - Посадив [льотчик] літака, навіть не пошкодив (О. Гончар); Підкидали [конкуренти] огонь у його магазини, ушкоджували його апарати (І. Франко); - Так давайте ж, хлопці, хоч слід по собі зоставимо. - І давай ходити по кімнатах та бити, нівечити, що під руку попадало (Г. Хоткевич); - А навіщо вам вибої? - А щоб колеса ламати! (Остап Вишня); Мені спотворила життя Злочинна чарівниця (М. Вороний); - Як будемо так господарювати, усі ставки переведемо (М. Стельмах); [Орест:] Подумай, чи варто ж калічити своє життя через якусь.. нервову хворобу... (Леся Українка); - Нащо ти, дочко, над тим свою голову морочиш та очі збавляєш? (Панас Мирний); - Якісна сировина тим, хто її найкраще використає, хто не спартачить, а зробить справжню річ, не брак... (В. Козаченко).
ЗІПСУВА́ТИ (перев. про зовнішній вигляд - зробити неприємним, непривабливим), ЗОПСУВА́ТИрідше,СПОТВО́РИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ. - Недок.: псува́ти, спотво́рювати, ні́вечити. Довгий ніс та м’ясисті випнуті широкі губи трохи псували красу обличчя (І. Нечуй-Левицький); Жорстока посмішка на мить спотворила його лагідне обличчя (Я. Качура); Навіть поганенька свитка, облізла бараняча шапка і руді полатані чоботи не нівечать міцної невисокої постаті сотника (М. Стельмах).
ПОГІ́РШУВАТИ (робити гіршим, змінювати на гірше), ПСУВА́ТИ, ЗНИ́ЖУВАТИ (якість, майстерність тощо); УТРУ́ДНЮВАТИ (умови життя, обставини тощо). - Док.: погі́ршити, зіпсува́ти[зопсува́тирідше], попсува́ти, зни́зити, утрудни́ти. Ворожі снаряди оголили місцевість, подзьобали землю. Це і полегшувало пересування і погіршувало (Ю. Збанацький); - Як би мені не хотілося псувати вам настрій, але, виконуючи службовий обов’язок, я мушу зробити у вас обшук (М. Стельмах); Знижують [сонячні спалахи] реакцію водіїв, призводять до зростання катастроф на великих автострадах тощо (з газети); - Заким чоловік доборовся до теперішнього свойого стану, звірі мали над ним перевагу і утруднювали йому кожду хвилю життя (І. Франко).
РОЗПУСКА́ТИ (привчати когось до поганих, аморальних звичок; потураючи комусь, робити його недисциплінованим, свавільним), РОЗБЕ́ЩУВАТИ, РОЗКЛАДА́ТИ, ПСУВА́ТИ, РОЗПАСКУ́ДЖУВАТИрозм., РОЗТЛІВА́ТИрозм. - Док.: розпусти́ти, розбе́стити, розкла́сти, зіпсува́ти, розпаску́дити, непутитирозм.розтли́ти. - Бог нас покарає, що ми так дитину розпустили! (Марко Вовчок); - До речі, про твоїх дітей. Розбестив їх так, що вони тільки шкоду людям роблять (А. Шиян); - Ти навіть не уявляєш собі, як цей сотник у твоєму ж воєводстві розкладає людей (І. Ле); - Розпестила її доярка Ївга, - докірливо зітхає Леонтій. - Геть розпаскудила (І. Волошин); Багато нашого брата горілка непутить (Словник Б. Грінченка).

Словник фразеологізмів

псува́ти / попсува́ти (зіпсува́ти) кров кому. 1. зі сл. собі́. Нервувати, дратуватися. Всі ці причепки редактора я передбачив, але мені від того не легше і мушу псувати собі кров (М. Коцюбинський); [Кіттельгавс:] Щоб не псувати собі крові ще більше, то чи не доладніше було б, пане начальнику, попробувати якось миром влагодити? (Леся Українка); Там [у степах] нема хапливості. Там кожний знає, що скільки не хапайся, а все тобі буде небо, та степ, та могили. І тому чоловік собі їде, не псуючи крові хапливістю, і, нарешті, приїжджає туди, куди йому треба (В. Винниченко).

2. кому. Завдавати кому-небудь багато неприємностей, клопоту; примушувати нервувати, дратувати когось. Характером своїм свавільна Орина немало попсувала крові батькам (М. Стельмах); Був у нас в ті роки такий собі шашіль житомирський, клоп грушевий, скільки він мені крові зіпсував… та цур йому! (О. Гончар).

псува́ти / зіпсува́ти обі́дню кому і без додатка. Заважати, шкодити кому-небудь у якійсь справі. Тадей Станіславович торкнувся рукою плеча Левченка: — Зіпсував обідню старий донощик. І чарки по-людськи не допив (М. Стельмах).