УСТАВА́ТИ[ВСТАВА́ТИ] (приймати вертикальне положення, випрямляючи ноги), СТАВА́ТИперев. із сл. на ноги, ПІДНІМА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ, ПІДВО́ДИТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, СПИНА́ТИСЯперев. із сл. на ноги, носки і т. ін.; СХО́ПЛЮВАТИСЯ, ПІДХО́ПЛЮВАТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯпідсил. (раптово і швидко). - Док.: уста́ти[вста́ти], ста́ти, піднятися, підійня́тися, підвести́ся, звести́ся, піднести́ся, зіпну́тися, схопи́тися, підхопи́тися, зірва́тися. Як дитиною бувало Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо (Леся Українка); Данило стає на ноги, обважнілою рукою витираючи обличчя (М. Стельмах); Партизани мимоволі піднялися з лави (В. Гжицький); Синявін поволі підводився з стільця, важко спершись обома руками на стіл (І. Ле); Собака зводився, підходив до дверей і пильно втуплювався в них (Є. Гуцало); Аж не всидять Митько з Андрушою в тачанці. Аж на ноги спинаються, щоб краще побачить [Калинівку] (А. Головко); Тепер мама вже не схоплювалася з стільця і не бігла в коридор, коли стукали в парадні двері (О. Іваненко); Світловидов.. підхоплюється з табуретки (Я. Баш); Нам знадвору видно було, як зривалися з підлоги вояки, і ми їх хрестили з гвинтівок (Ю. Яновський).