КРИКУ́Н (той, хто часто й багато кричить), ВЕРЛА́НЬрозм.,ЗІПА́КАрозм.; ГОРЛА́НЬрозм.,ГОРЛА́Йрозм.,ГОРЛОПА́Нрозм.,ГОРЛОДЕ́Ррозм.,ГОРЛА́Чрозм. (той, хто кричить на все горло); ГАРИ́КАЛОрозм. (той, хто сердито покрикує); ВЕРЕСКУ́Нрозм.,ВЕРЕЩА́КАрозм. (той, хто багато верещить). Над майданом, заглушаючи Антонових крикунів, уже розносилось жіноче лементування (О. Гончар); Троянець Теленор одважний.. Горлань, верлань, кулачник страшний! (І. Котляревський); Чи то можна заснути за тією зіпакою (Панас Мирний); - Цить, бісові діти! - гримнув він на весь голос... - Забули статут, чортові горлаї?! (З. Тулуб); Сотник і стрільці метнулися до горлопанів, які верхи їхали попереду довгого обозу (Н. Рибак); - Не треба Гречки! - загукали статечні господарі. - Нема згоди! - Баламута він! Горлодер! Проп’є! (Ю. Смолич); - Ану тихо! - не стерпів батько. - Тихо, кажу вам! Горлачі! Чого розкричались? (Л. Юхвід); Оцей мені гарикало остогид! (Словник Б. Грінченка).