-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний зім’я́тий зім’я́та зім’я́те зім’я́ті
родовий зім’я́того зім’я́тої зім’я́того зім’я́тих
давальний зім’я́тому зім’я́тій зім’я́тому зім’я́тим
знахідний зім’я́тий, зім’я́того зім’я́ту зім’я́те зім’я́ті, зім’я́тих
орудний зім’я́тим зім’я́тою зім’я́тим зім’я́тими
місцевий на/у зім’я́тому, зім’я́тім на/у зім’я́тій на/у зім’я́тому, зім’я́тім на/у зім’я́тих

Словник синонімів

ЗІМ’Я́ТИЙприкм. (який зім’явся чи якого зім’яли), ПОМ’Я́ТИЙ, М’Я́ТИЙ, ПО́БГАНИЙ, ЗЖМА́КАНИЙ[ЗІЖМА́КАНИЙ]розм.,ПОЖМА́КАНИЙрозм.,ЗАЖМА́КАНИЙрозм.,ПОЖМАКО́ВАНИЙрідко. Ольга взяла зім’ятий і брудний лист (Я. Галан); Йонька вискочив у білій пожмаканій сорочці, пом’ятих вузеньких штаненятах, в чоботях босоніж (Григорій Тютюнник); В плащі, який не кидається в очі, У капелюсі, м’ятому, старому, Вапцаров сам виходить серед ночі Із потайного і глухого дому (П. Воронько); Комірчик на шиї та рукавички були побгані, нечисті (І. Нечуй-Левицький); Двадцять три карбованці тридцять дві копійки опинилися знову в Юриній кишені, під зжмаканим носовичком (Ю. Смолич); Хоч прекрасні блакитні очі молодої жінки були сухі, мокра, зіжмакана хустка в руках свідчила про те, що вона плакала ще до розмови (І. Ле).
НЕСВІ́ЖИЙ (про вигляд людини, її обличчя і т. ін. - який свідчить про втому, немолодий вік тощо; який утратив свіжість, бадьорість); ПОТЕ́РТИЙрозм. (про вигляд людини); ПОМ’Я́ТИЙрозм.,ЗІМ’Я́ТИЙрозм.,ПРИМ’Я́ТИЙрозм. (про вигляд людини; про обличчя - змарнілий, покритий зморшками). Зморилися здорово, так, що весь час по роботі лежав - та й тепер такий несвіжий, важкий (М. Коцюбинський); На палубі страшна біганина - люди військові в погонах, але досить потертого вигляду (Ю. Яновський); Він, видно, щойно прокинувся, бо був брезклий, чимось невдоволений, пом’ятий (Ю. Збанацький); На порозі зупинився якийсь чоловічок з пом’ятим, безбровим лицем, безбарвними очима (В. Козаченко); Її зім’яте, бліде обличчя, суха постать не викликали інших почуттів, крім жалю (П. Кочура); На його прим’ятому, втомленому лиці блукала посмішка (Ю. Шовкопляс).