-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив зійти́ся, зійти́сь
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зійді́мося, зійді́мось, зійді́мся
2 особа зійди́ся, зійди́сь зійді́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зійду́ся, зійду́сь зі́йдемося, зі́йдемось, зі́йдемся
2 особа зі́йдешся зі́йдетеся, зі́йдетесь
3 особа зі́йдеться зі́йдуться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. зійшо́вся, зійшо́всь зійшли́ся, зійшли́сь
жін.р. зійшла́ся, зійшла́сь
сер.р. зійшло́ся, зійшло́сь
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
зійшо́вшись

Словник синонімів

ДОМО́ВИТИСЯз ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ[ВМО́ВИТИСЯ], ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИкого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯрідше, ЗЛА́ДИТИСЯрозм., ПОЛАДНА́ТИСЯрозм., ПОГО́ДИТИщо, розм., НАМО́ВИТИСЯрозм., УРА́ДИТИ[ВРА́ДИТИ]з ким, кого, розм., УРА́ДИТИСЯ[ВРА́ДИТИСЯ]розм., ЗРА́ДИТИСЯрозм., ЗБАЛА́КАТИСЯрозм., ПОЄДНА́ТИСЯзаст., ПОЄДНА́ТИкого, заст., ПОРАХУВА́ТИСЯдіал., НАРА́ДИТИСЯдіал., ПРИГОВОРИ́ТИкого, діал.; ЗІЙТИ́СЯучому, начому (досягти взаємодомовленості). - Недок.: домовля́тися, умовля́тися[вмовля́тися], змовля́тися, домовля́ти, догово́рюватися[договоря́тися], згово́рюватися, пого́джуватися, зго́джуватися, пого́джувати, намовля́тися, єдна́ти, нара́джуватися, схо́дитися. - Якось за чаркою змовилися мої старі з насмішкуватими Сердюками породичатися. Слово за словом, і навіть за придане домовились (М. Стельмах); - Ми з Тайжаном умовилися на завтра їхати в міжгір’я по беркутів (З. Тулуб); - Мамі земля спати не дає. Побігли коня домовляти на весну (О. Гончар); - Ми поставлені в такі непримиренні позиції, при яких взагалі неможливо договоритися (І. Багряний); - Треба наймити маляра, аби вималював порядно. Отже, ..я знайду маляра, зговорюся... (Г. Хоткевич); Вже якось з кондуктором погодимось, -- знайдемо нелегальні способи, поїдемо і без білета (А. Кримський); Найма [чоловік] робітників ліс рубати. Згодились з ним брати за невеличку плату, бо самі шукали тієї роботи (О. Стороженко); Христя тієї гадки: не слід поспішати, - як зладяться, як змовляться всі дівчата, тоді треба бастувати (К. Гордієнко); [Герцик:] Замкнути друзяку, а доки проспиться, треба поладнатись з полковником (М. Кропивницький); - Ти пропонуєш заарештувати Басову. - Так, я прийшов це погодити (В. Собко); - Намовились між себе, щоб уже всіма голосами Сомка обрати (П. Куліш); Порадились, порадились і урадили послухати пана. Що то дурні! (І. Франко); Був один ксьондз і дяк; але що були дуже убогі, не мали на утримання свого життя і урадилися, щоби якесь чудо сотворити (збірник "Україна сміється"); Зрадились, щоб піти до попа (Словник Б. Грінченка); Постановили скликати сход, були із Ліщинівки посланці - збалакались, що сход відбудеться (А. Головко); Гей я сміху раз набрався, Як узяв та поєднався Черевички пані шити: Ось попробуй їй вгодити! (Я. Щоголів); Не так страшно женитися, як попа єднати (прислів’я); Вони, ще збираючись на пастівник, порахувалися одну [тараньку] з’їсти у обід, другу за полуднем (Панас Мирний); Всі співали так, немов зарані нарадились когось передражнювати (С. Васильченко); - Молодим дуже приговорив я тебе служити в мене і обіщався, коли будеш мені вірою і чесно служити, не зоставити тебе і наградити (Г. Квітка-Основ’яненко); - Як у ціні зійдемось, то й купимо [хату] (М. Зарудний).
ЗБИРА́ТИСЯ (опинятися в одному місці, в однієї особи чи в одних руках), ГРОМА́ДИТИСЯ, ГУРТУВА́ТИСЯ, НАГРОМА́ДЖУВАТИСЯ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИСЯрозм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИСЯ, КОНЦЕНТРУВА́ТИСЯ, СТЯГА́ТИСЯ, НАСУВА́ТИперев. док., розм. (у великій кількості); КУ́ПЧИТИСЯ, СКУ́ПЧУВАТИСЯ, СКУ́ПЛЮВАТИСЯрозм.,КУ́ПИТИСЯдіал. (збиратися докупи); СХО́ДИТИСЯ, НАХО́ДИТИ, ЗБІГА́ТИСЯрозм.,НАБІГА́ТИрозм.,НАПЛИВА́ТИрозм.,НАПИРА́ТИрозм.,НАПИРА́ТИСЯрозм. (про людей, тварин); СТІКА́ТИСЯ (поступово); НАБИРА́ТИСЯ (у певній кількості). - Док.: зібра́тися, назбира́тися, згуртува́тися, нагрома́дитися, згрома́дитися, зосере́дитися, сконцентрува́тися, стягти́ся, стягну́тися, настяга́тисярозм.насу́нути, ску́пчитися, ску́питися, зійти́ся, насхо́дитися, найти́, збі́гтися, набі́гти, напливти́, наплисти́, напе́рти, напе́ртися, стекти́ся, набра́тися. В Денисовій хаті вже збирались гості (І. Нечуй-Левицький); Незабаром почали до нашого огнища громадитися втікачі й з інших компаній (І. Франко); Тривожно перезиралися козаки, гуртуючись біля церковного ґанку (З. Тулуб); Війська зосереджувались понад річкою (О. Гончар); [Криштоф:] Дрібна продукція пережила свій вік - капітал концентрується (І. Франко); Все повітове місто насунуло у світлиці начальника з своїми сім’ями (І. Нечуй-Левицький); - Ворог скупчується в селі за річкою! (П. Панч); Студенти скупчились на площадці (І. Кочерга); Чоловіка з шість пішло нагору. Остатні скупились коло рундука, гудуть (Панас Мирний); - Усюди, кажуть, купляться круг панів люди та компонують, як би Сомка на волю визволити (П. Куліш). - Пор. ску́пчуватися.
СХО́ДИТИСЯ (ідучи один одному назустріч, скорочувати відстань), ЗІХО́ДИТИСЯ, ЗБЛИЖА́ТИСЯ, ЗБЛИ́ЖУВАТИСЯ, ЗСТУПА́ТИСЯ (підходячи ближче один до одного, ставати щільніше). - Док.: зійти́ся, збли́зитися, зступи́тися. Дві людини зближаються серед перекопського степу.. Два смертельно ворогуючі стани тисячами очей стежать за кожним їхнім кроком, доки вони сходяться на порослім бур’янами пагорбку (О. Гончар); - Кажіть: хто там озивається?.. - аж розлягається пан до передніх. Передні мовчать; зступаються ближче один до одного, кланяються (Панас Мирний).
СХО́ДИТИСЯ (знаходячись, пролягаючи в різних місцях, з’єднуватися в одному місці, пункті), ЗЛИВА́ТИСЯ. - Док.: зійти́ся, зли́тися. Старе річище Дніпра сходилося з новим (О. Бойченко); Брови дугами сходилися на переніссі (І. Сенченко); Вдалині зливались із небом чорні гори (С. Скляренко).
СХО́ДИТИСЯ (про підрахунки, числа - виявлятися однаковими; про думки, наміри і т. ін. - бути дуже подібними, схожими), ЗБІГА́ТИСЯ, ВІДПОВІДА́ТИ. - Док.: зійти́ся, збі́гтися. - Двісті двадцять два і два в остачі! - урочисто оголошує Ксеня. - Таки сходиться, - дивується Мирон (М. Стельмах); [Люцій (до Теофіла):] От бачиш, се випадок нещасливий, - він мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою (Леся Українка); Не в усьому гадки Друзя збігалися з рекомендаціями поважних авторитетів (Ю. Шовкопляс).
СХО́ДИТИСЯз ким (вступати в близькі, дружні або інтимні стосунки), ЗБЛИЖА́ТИСЯ, ЗБЛИ́ЖУВАТИСЯ, СПІЗНАВА́ТИСЯ, ПОЄ́ДНУВАТИСЯрозм.,ЗАЗНАВА́ТИСЯдіал.;БРАТА́ТИСЯ (ставати побратимами). - Док.: зійти́ся, збли́зитися, спізна́тися, поєдна́тися, зазна́тися, побрата́тися. Вона [Катря] легко сходилася з людьми, товаришувала чесно і щиро (Н. Рибак); - Дехто каже, Оксана то ж така... легковажна, вона за вільну любов, безшлюбно з котримось зійшлась (О. Гончар); У нього ще не було справжніх товаришів, хоч багато хто був охочий зблизитися з ним (П. Колесник); Під час того запою спізнався Петро з недоброю компанією (М. Рильський); "Нащо ж ти, доле, дала нам спізнатись, коли не судила нам побратись!" - думав Радюк (І. Нечуй-Левицький). - Пор. знайо́митися.

Словник фразеологізмів

доро́ги схо́дяться (схре́щуються) / зійшли́ся (схрести́лися) кого, чиї. Хто-небудь зустрічається з кимсь у житті, має спільні інтереси, вступає в певні стосунки. Кобзар Білорусії — Янка Купала читав “Заповіт” нашого Тараса у своєму перекладі. І тут сходились дороги щирих народних поетів (Т. Масенко); — Ми ще стрінемось, пане сотнику! .. Ще зійдуться наші дороги (М. Стельмах); В цім місті вишневім колись Дороги наші схрестились (І. Вирган). дорі́жки схрести́лись. — Аж ось де схрестились наші доріжки. Тільки ти не вмирай. Дай мені помучити тебе… (Григорій Тютюнник).

кінці́ з кінця́ми схо́дяться / зійшли́ся. Наявна відповідність між різними частинами чого-небудь, немає розбіжності у чомусь. — Ти ж Василю Тримайводі комору в порядку передав? — Та трохи не зійшлися кінці з кінцями. Нестачу я завтра ж донесу (М. Стельмах).

кінці́ [з кінця́ми] не схо́дяться / не зійшли́ся. Важко справлятися з труднощами, нестатками, не вистачає коштів. Мене дуже тягне на Різдво поїхати на Русь, та якось не сходяться кінці (В. Стефаник).

кінці́ [з кінця́ми] не схо́дяться / не зійшли́ся. Важко справлятися з труднощами, нестатками, не вистачає коштів. Мене дуже тягне на Різдво поїхати на Русь, та якось не сходяться кінці (В. Стефаник).

зво́дити / звести́ кінці́ з кінця́ми. 1. Ледве справлятися з матеріальними труднощами, нестатками. Сім’я ледь-ледь зводила кінці з кінцями, тягнучи напівголодне животіння (З глибин душі); Усіх людей ділив [Григорій] на багачів, злидарів і тих, що сяк-так крутяться на землі, зводячи кінці з кінцями (М. Стельмах). кінці́ доку́пи звести́. І справді,— думав я,— що чоловік заробив — то його вистача тільки на те, щоб сяк-так прохарчуватися та кінці докупи звести... (Панас Мирний).

2. Узгоджувати сторони якоїсь справи; справлятися з труднощами у чому-небудь. [Бондар:] У мене є ваші зведення, товаришу Скарбун. Чому ви не червонієте, дивлячись на них? Ви ж самі не можете звести кінці з кінцями у цих папірцях (М. Зарудний); — Нам треба помовчувати. Зводити кінці з кінцями, не ображаючи й нічим не принижуючи одне одного (М. Рудь). кінці́ з кінця́ми позво́дити. Однаково тяжко буде, я вже себе пізнав трохи, а тільки ж оце надумав кінці з кінцями позводити, щоб совість не так гнітила (Є. Гуцало). не зійшли́ся кінці́ з кінця́ми. —  Комору в порядку передав? — Та трохи не зійшлися кінці з кінцями. Нестачу завтра ж донесу (М. Стельмах).