зійти́ / схо́дити в моги́лу (в зе́млю). Умерти. Із славнозвісних іудейських законовчителів своєї доби Ісус, очевидно, не знався ні з ким. Гіллель і Шаммая уже зійшли в могилу (З журналу); [Андромаха:] Задля мене було б вже корисніш В землю зійти, як тебе [Гектора] я утрачу, бо вже ніякої втіхи для мене не буде, як ти свою долю настигнеш, Тільки журба... (Ант. літ.); Один за одним сходять у могилу Ті, з ким топтали ми житейську путь (Л. Дмитерко).

зійти́ / схо́дити в моги́лу (в зе́млю). Умерти. Із славнозвісних іудейських законовчителів своєї доби Ісус, очевидно, не знався ні з ким. Гіллель і Шаммая уже зійшли в могилу (З журналу); [Андромаха:] Задля мене було б вже корисніш В землю зійти, як тебе [Гектора] я утрачу, бо вже ніякої втіхи для мене не буде, як ти свою долю настигнеш, Тільки журба... (Ант. літ.); Один за одним сходять у могилу Ті, з ким топтали ми житейську путь (Л. Дмитерко).

зійти́ зі сце́ни (з аре́ни). Припинити якусь діяльність, перестати чимсь займатись. — Коли так, то нам зосталося тільки зійти з сцени,— сказав Фесенко і з тими словами театрально оступився й сів на лавці трохи оддалік од панів (І. Нечуй-Левицький); Поразки безслідно не проходять. Особливо політичні. Сильних вони загартовують .. Слабких примушують рано чи пізно зійти з арени (З газети).

зійти́ / схо́дити з ума́ (з ро́зуму, з глу́зду). 1. Стати психічно хворим, збожеволіти. Час давно б зрозуміти жандармським чинам, що коли б він і був симулянтом насправді, то в лікарні давно вже зійшов би з ума (О. Левада); Ти дала мені тільки розхитані нерви,— і от тепер я чую, що зійду з глузду... (Г. Хоткевич); // Поводитися безглуздо, нерозумно. — Де криниця, а де я..? Чи я з ума зійшла, чи що?.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — От, видите, бігме, я вже забула, так мені баки забили. З розуму сходжу (Л. Мартович).

2. за ким, рідше по чому. Виявляти надмірне захоплення, полонившись ким-, чим-небудь; упадати за кимсь. Панянки з ума сходили по його красі, по його норову веселому-сміхотворному (Панас Мирний); Славка... якраз в ту пору буквально з розуму сходила за тим гульвісою (Ірина Вільде).

зійти́ зі сце́ни (з аре́ни). Припинити якусь діяльність, перестати чимсь займатись. — Коли так, то нам зосталося тільки зійти з сцени,— сказав Фесенко і з тими словами театрально оступився й сів на лавці трохи оддалік од панів (І. Нечуй-Левицький); Поразки безслідно не проходять. Особливо політичні. Сильних вони загартовують .. Слабких примушують рано чи пізно зійти з арени (З газети).

вибива́тися (схо́дити) / ви́битися (зійти́) з ко́лії. Переставати вести узвичаєний спосіб життя. Письменник ніби вибився з колії, йшов своєю, відмінною від .. народу стежкою (В. Собко).

зійти́ (зсли́зну́ти) / схо́дити з оче́й. Перестати з’являтися де-небудь, перед кимсь; зникнути. [Служебка:] Невже ти не подякуєш мені? Невже забудеш? [Лицар:] Ох, забути трудно... Скажу тобі по правді, не забуду і все віддам, аби зійшла з очей (Леся Українка); Вона була рада, що панночка десь зслизла з її очей (І. Нечуй-Левицький).

зійти́ з рі́вної (прямо́ї) доро́ги. Відхилитися від правильного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах і т. ін. Він уболівав тепер за своїх, ковалівських, щоб не дати їм знову зійти з рівної дороги (В. Кучер).

зійти́ з рі́вної (прямо́ї) доро́ги. Відхилитися від правильного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах і т. ін. Він уболівав тепер за своїх, ковалівських, щоб не дати їм знову зійти з рівної дороги (В. Кучер).

зійти́ / схо́дити з ума́ (з ро́зуму, з глу́зду). 1. Стати психічно хворим, збожеволіти. Час давно б зрозуміти жандармським чинам, що коли б він і був симулянтом насправді, то в лікарні давно вже зійшов би з ума (О. Левада); Ти дала мені тільки розхитані нерви,— і от тепер я чую, що зійду з глузду... (Г. Хоткевич); // Поводитися безглуздо, нерозумно. — Де криниця, а де я..? Чи я з ума зійшла, чи що?.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — От, видите, бігме, я вже забула, так мені баки забили. З розуму сходжу (Л. Мартович).

2. за ким, рідше по чому. Виявляти надмірне захоплення, полонившись ким-, чим-небудь; упадати за кимсь. Панянки з ума сходили по його красі, по його норову веселому-сміхотворному (Панас Мирний); Славка... якраз в ту пору буквально з розуму сходила за тим гульвісою (Ірина Вільде).

зійти́ / схо́дити з ума́ (з ро́зуму, з глу́зду). 1. Стати психічно хворим, збожеволіти. Час давно б зрозуміти жандармським чинам, що коли б він і був симулянтом насправді, то в лікарні давно вже зійшов би з ума (О. Левада); Ти дала мені тільки розхитані нерви,— і от тепер я чую, що зійду з глузду... (Г. Хоткевич); // Поводитися безглуздо, нерозумно. — Де криниця, а де я..? Чи я з ума зійшла, чи що?.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — От, видите, бігме, я вже забула, так мені баки забили. З розуму сходжу (Л. Мартович).

2. за ким, рідше по чому. Виявляти надмірне захоплення, полонившись ким-, чим-небудь; упадати за кимсь. Панянки з ума сходили по його красі, по його норову веселому-сміхотворному (Панас Мирний); Славка... якраз в ту пору буквально з розуму сходила за тим гульвісою (Ірина Вільде).

схо́дити / зійти́ з шля́ху якого. Відмовлятися від попередніх поглядів, переконань, наміченої мети, спрямування тощо. Віра Павлівна не хотіла сходити з того шляху, на котрий .. ступила… (Г. Хоткевич).

збива́тися (схо́дити) / зби́тися (зійти́) на манівці́. Втрачати правильний напрямок у поведінці, діяльності; збочувати. Хто придивлявся до життя, той не раз бачив, як сягають вершин сильні і як збиваються на манівці слабодухі (З журналу); — Та що з тобою сталося, Петре? — Зі мною нічого, а от ти, бачу, зовсім уже .. на манівці зійшов (М. Ю. Тарновський).

схо́дити / зійти́ наніве́ць. 1. Зменшуватися у розмірах, вазі і т. ін. до повного щезання; зникати. — Як видобули вже лівий клин — він уперся у лупак або граніт; правий, де ви, мабуть, тепер робите, сходить нанівець. Від розвилки діаметр руди вужчає (Олесь Досвітній).

2. Поступово втрачати силу; падати. Авторитет начальника з кожним днем сходив нанівець (З газети); — Але й Рябокляч не на своєму місці,— додав Гмиря.— Справді, показний наче був. А тепер нанівець зійшов чоловік. Чужим розумом віку не проживеш! (А. Головко).

зійти́ (перевести́ся) на пси. 1. Поступово втратити свою силу, значення. Тепер наш Борислав зовсім на пси зійшов! (І. Франко); Без церкви усяке благе діло зійде на пси (Василь Шевчук).

2. Втратити свої риси, характерні якості; занепасти. — Хіба то дівка? То ж таки ледащо, Усе б співала. Боже успаси! Ми вже й без неї з’їхали нінащо. А з нею геть вже зійдемо на пси (Л. Костенко); — Знаю, знаю,— нетерпляче постукав ногою Хмельницький,— перевівся на пси ти, Лавріне, шептухами почав цікавитись (Н. Рибак).

зійти́ (звести́ся, перевести́ся і т. ін.) / схо́дити (зво́дитися, перево́дитися) ніна́що (нінаві́що). 1. Утратити все, розоритися. Довелося телицю спродати і новий кожух. Звівся [Карпо] нінащо, а довгів [боргів] не сплатив... (М. Коцюбинський); Був собі хазяїн заможненький, була й скотина, було і усяке господарство, а тепер звівся чоловік нінавіщо! (Г. Квітка-Основ’яненко).

2. Втратити свої якості, властивості, характерні риси. Тепер душа, тепер серце звелися нінащо: “Буде добре, аби гроші, Хоть [хоч] ти і ледащо” (Укр. поети-романтики..); Журиться й жінка його роботяща: Перевелись огороди нінащо (І. Манжура).

зійти́ (звести́ся, перевести́ся і т. ін.) / схо́дити (зво́дитися, перево́дитися) ніна́що (нінаві́що). 1. Утратити все, розоритися. Довелося телицю спродати і новий кожух. Звівся [Карпо] нінащо, а довгів [боргів] не сплатив... (М. Коцюбинський); Був собі хазяїн заможненький, була й скотина, було і усяке господарство, а тепер звівся чоловік нінавіщо! (Г. Квітка-Основ’яненко).

2. Втратити свої якості, властивості, характерні риси. Тепер душа, тепер серце звелися нінащо: “Буде добре, аби гроші, Хоть [хоч] ти і ледащо” (Укр. поети-романтики..); Журиться й жінка його роботяща: Перевелись огороди нінащо (І. Манжура).

[усе́] схо́дить / зійшло́ [з рук] кому і без додатка. Залишається безкарним, не поміченим. Коли завинить простий робітник — його покарають. Та коли адміністрація, верхівка — їм усе сходить (Ю. Щербак); Вона .. намагалася верховодити і .. коверзувати. І теж нічого — сходило з рук (М. Стельмах); На нього частенько ображались… Писали, скаржились — все йому сходило з рук (А. Дімаров); // Минає, уладнується як-небудь. [Єфрем:] Іншим якось сходить з рук, а я спіткнувся; підвівся, та вже ґрунту під ногами не почув (М. Кропивницький).

не схо́дити / не зійти́ зі сце́ни. 1. Продовжувати виставлятися в театрі. П’єси [Г. Ф. Квітки-Основ’яненка] не сходять зі сцени театрів і в наші дні (З журналу). не полиша́ти сце́ни. Не полишають сцени українських театрів гостросюжетні п’єси М. Кропивницького (З газети).

2. Продовжувати діяльність в якій-небудь царині, сфері. не полиши́ти сце́ни. Я зобов’язаний .. пояснити її [руїни] корені, аби грядущі [ті, що будуть жити в майбутньому] хоча б не повторили моїх помилок. Щоб уже сьогодні знали, хто є хто, себто діючих осіб і виконавців, оскільки вони ще не полишили сцени (Б. Олійник); // Зберігати своє значення. Відігравши свою антропогенну роль, колективність не сходить зі сцени (З журналу).

[усе́] схо́дить / зійшло́ [з рук] кому і без додатка. Залишається безкарним, не поміченим. Коли завинить простий робітник — його покарають. Та коли адміністрація, верхівка — їм усе сходить (Ю. Щербак); Вона .. намагалася верховодити і .. коверзувати. І теж нічого — сходило з рук (М. Стельмах); На нього частенько ображались… Писали, скаржились — все йому сходило з рук (А. Дімаров); // Минає, уладнується як-небудь. [Єфрем:] Іншим якось сходить з рук, а я спіткнувся; підвівся, та вже ґрунту під ногами не почув (М. Кропивницький).

[усе́] схо́дить / зійшло́ [з рук] кому і без додатка. Залишається безкарним, не поміченим. Коли завинить простий робітник — його покарають. Та коли адміністрація, верхівка — їм усе сходить (Ю. Щербак); Вона .. намагалася верховодити і .. коверзувати. І теж нічого — сходило з рук (М. Стельмах); На нього частенько ображались… Писали, скаржились — все йому сходило з рук (А. Дімаров); // Минає, уладнується як-небудь. [Єфрем:] Іншим якось сходить з рук, а я спіткнувся; підвівся, та вже ґрунту під ногами не почув (М. Кропивницький).

як (мов, на́че і т. ін.) гора́ з плече́й (з пліч) звали́лася (спа́ла, впа́ла, зсу́нулася, зійшла́ і т. ін.) / зва́люється (па́дає, зсува́ється, схо́дить і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось відчув полегшення, звільнившись від важких обов’язків, сумнівів, турбот тощо. [Химка:] Яка я після вашої розмови стала весела,— наче гора з плечей звалилася! (Панас Мирний); Артемові наче гора зсунулася з пліч. Усміхнувся щасливий та мерщій до галушок (А. Головко); В Пантелея Потаповича наче гора з пліч зійшла.., то він тільки не докумекався, скільки треба вносити добрив у пари (П. Оровецький); Вже пройдено третину шляху .. У Маргіт ніби звалювалася гора з плечей (О. Гончар).

як (мов, на́че і т. ін.) гора́ з плече́й (з пліч) звали́лася (спа́ла, впа́ла, зсу́нулася, зійшла́ і т. ін.) / зва́люється (па́дає, зсува́ється, схо́дить і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось відчув полегшення, звільнившись від важких обов’язків, сумнівів, турбот тощо. [Химка:] Яка я після вашої розмови стала весела,— наче гора з плечей звалилася! (Панас Мирний); Артемові наче гора зсунулася з пліч. Усміхнувся щасливий та мерщій до галушок (А. Головко); В Пантелея Потаповича наче гора з пліч зійшла.., то він тільки не докумекався, скільки треба вносити добрив у пари (П. Оровецький); Вже пройдено третину шляху .. У Маргіт ніби звалювалася гора з плечей (О. Гончар).

зійти́ / схо́дити в моги́лу (в зе́млю). Умерти. Із славнозвісних іудейських законовчителів своєї доби Ісус, очевидно, не знався ні з ким. Гіллель і Шаммая уже зійшли в могилу (З журналу); [Андромаха:] Задля мене було б вже корисніш В землю зійти, як тебе [Гектора] я утрачу, бо вже ніякої втіхи для мене не буде, як ти свою долю настигнеш, Тільки журба... (Ант. літ.); Один за одним сходять у могилу Ті, з ким топтали ми житейську путь (Л. Дмитерко).

зійти́ / схо́дити в моги́лу (в зе́млю). Умерти. Із славнозвісних іудейських законовчителів своєї доби Ісус, очевидно, не знався ні з ким. Гіллель і Шаммая уже зійшли в могилу (З журналу); [Андромаха:] Задля мене було б вже корисніш В землю зійти, як тебе [Гектора] я утрачу, бо вже ніякої втіхи для мене не буде, як ти свою долю настигнеш, Тільки журба... (Ант. літ.); Один за одним сходять у могилу Ті, з ким топтали ми житейську путь (Л. Дмитерко).

зійти́ зі сце́ни (з аре́ни). Припинити якусь діяльність, перестати чимсь займатись. — Коли так, то нам зосталося тільки зійти з сцени,— сказав Фесенко і з тими словами театрально оступився й сів на лавці трохи оддалік од панів (І. Нечуй-Левицький); Поразки безслідно не проходять. Особливо політичні. Сильних вони загартовують .. Слабких примушують рано чи пізно зійти з арени (З газети).

зійти́ / схо́дити з ума́ (з ро́зуму, з глу́зду). 1. Стати психічно хворим, збожеволіти. Час давно б зрозуміти жандармським чинам, що коли б він і був симулянтом насправді, то в лікарні давно вже зійшов би з ума (О. Левада); Ти дала мені тільки розхитані нерви,— і от тепер я чую, що зійду з глузду... (Г. Хоткевич); // Поводитися безглуздо, нерозумно. — Де криниця, а де я..? Чи я з ума зійшла, чи що?.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — От, видите, бігме, я вже забула, так мені баки забили. З розуму сходжу (Л. Мартович).

2. за ким, рідше по чому. Виявляти надмірне захоплення, полонившись ким-, чим-небудь; упадати за кимсь. Панянки з ума сходили по його красі, по його норову веселому-сміхотворному (Панас Мирний); Славка... якраз в ту пору буквально з розуму сходила за тим гульвісою (Ірина Вільде).

зійти́ зі сце́ни (з аре́ни). Припинити якусь діяльність, перестати чимсь займатись. — Коли так, то нам зосталося тільки зійти з сцени,— сказав Фесенко і з тими словами театрально оступився й сів на лавці трохи оддалік од панів (І. Нечуй-Левицький); Поразки безслідно не проходять. Особливо політичні. Сильних вони загартовують .. Слабких примушують рано чи пізно зійти з арени (З газети).

вибива́тися (схо́дити) / ви́битися (зійти́) з ко́лії. Переставати вести узвичаєний спосіб життя. Письменник ніби вибився з колії, йшов своєю, відмінною від .. народу стежкою (В. Собко).

зійти́ (зсли́зну́ти) / схо́дити з оче́й. Перестати з’являтися де-небудь, перед кимсь; зникнути. [Служебка:] Невже ти не подякуєш мені? Невже забудеш? [Лицар:] Ох, забути трудно... Скажу тобі по правді, не забуду і все віддам, аби зійшла з очей (Леся Українка); Вона була рада, що панночка десь зслизла з її очей (І. Нечуй-Левицький).

зійти́ з рі́вної (прямо́ї) доро́ги. Відхилитися від правильного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах і т. ін. Він уболівав тепер за своїх, ковалівських, щоб не дати їм знову зійти з рівної дороги (В. Кучер).

зійти́ з рі́вної (прямо́ї) доро́ги. Відхилитися від правильного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах і т. ін. Він уболівав тепер за своїх, ковалівських, щоб не дати їм знову зійти з рівної дороги (В. Кучер).

зійти́ / схо́дити з ума́ (з ро́зуму, з глу́зду). 1. Стати психічно хворим, збожеволіти. Час давно б зрозуміти жандармським чинам, що коли б він і був симулянтом насправді, то в лікарні давно вже зійшов би з ума (О. Левада); Ти дала мені тільки розхитані нерви,— і от тепер я чую, що зійду з глузду... (Г. Хоткевич); // Поводитися безглуздо, нерозумно. — Де криниця, а де я..? Чи я з ума зійшла, чи що?.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — От, видите, бігме, я вже забула, так мені баки забили. З розуму сходжу (Л. Мартович).

2. за ким, рідше по чому. Виявляти надмірне захоплення, полонившись ким-, чим-небудь; упадати за кимсь. Панянки з ума сходили по його красі, по його норову веселому-сміхотворному (Панас Мирний); Славка... якраз в ту пору буквально з розуму сходила за тим гульвісою (Ірина Вільде).

зійти́ / схо́дити з ума́ (з ро́зуму, з глу́зду). 1. Стати психічно хворим, збожеволіти. Час давно б зрозуміти жандармським чинам, що коли б він і був симулянтом насправді, то в лікарні давно вже зійшов би з ума (О. Левада); Ти дала мені тільки розхитані нерви,— і от тепер я чую, що зійду з глузду... (Г. Хоткевич); // Поводитися безглуздо, нерозумно. — Де криниця, а де я..? Чи я з ума зійшла, чи що?.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — От, видите, бігме, я вже забула, так мені баки забили. З розуму сходжу (Л. Мартович).

2. за ким, рідше по чому. Виявляти надмірне захоплення, полонившись ким-, чим-небудь; упадати за кимсь. Панянки з ума сходили по його красі, по його норову веселому-сміхотворному (Панас Мирний); Славка... якраз в ту пору буквально з розуму сходила за тим гульвісою (Ірина Вільде).

схо́дити / зійти́ з шля́ху якого. Відмовлятися від попередніх поглядів, переконань, наміченої мети, спрямування тощо. Віра Павлівна не хотіла сходити з того шляху, на котрий .. ступила… (Г. Хоткевич).

збива́тися (схо́дити) / зби́тися (зійти́) на манівці́. Втрачати правильний напрямок у поведінці, діяльності; збочувати. Хто придивлявся до життя, той не раз бачив, як сягають вершин сильні і як збиваються на манівці слабодухі (З журналу); — Та що з тобою сталося, Петре? — Зі мною нічого, а от ти, бачу, зовсім уже .. на манівці зійшов (М. Ю. Тарновський).

схо́дити / зійти́ наніве́ць. 1. Зменшуватися у розмірах, вазі і т. ін. до повного щезання; зникати. — Як видобули вже лівий клин — він уперся у лупак або граніт; правий, де ви, мабуть, тепер робите, сходить нанівець. Від розвилки діаметр руди вужчає (Олесь Досвітній).

2. Поступово втрачати силу; падати. Авторитет начальника з кожним днем сходив нанівець (З газети); — Але й Рябокляч не на своєму місці,— додав Гмиря.— Справді, показний наче був. А тепер нанівець зійшов чоловік. Чужим розумом віку не проживеш! (А. Головко).

зійти́ (перевести́ся) на пси. 1. Поступово втратити свою силу, значення. Тепер наш Борислав зовсім на пси зійшов! (І. Франко); Без церкви усяке благе діло зійде на пси (Василь Шевчук).

2. Втратити свої риси, характерні якості; занепасти. — Хіба то дівка? То ж таки ледащо, Усе б співала. Боже успаси! Ми вже й без неї з’їхали нінащо. А з нею геть вже зійдемо на пси (Л. Костенко); — Знаю, знаю,— нетерпляче постукав ногою Хмельницький,— перевівся на пси ти, Лавріне, шептухами почав цікавитись (Н. Рибак).

зійти́ (звести́ся, перевести́ся і т. ін.) / схо́дити (зво́дитися, перево́дитися) ніна́що (нінаві́що). 1. Утратити все, розоритися. Довелося телицю спродати і новий кожух. Звівся [Карпо] нінащо, а довгів [боргів] не сплатив... (М. Коцюбинський); Був собі хазяїн заможненький, була й скотина, було і усяке господарство, а тепер звівся чоловік нінавіщо! (Г. Квітка-Основ’яненко).

2. Втратити свої якості, властивості, характерні риси. Тепер душа, тепер серце звелися нінащо: “Буде добре, аби гроші, Хоть [хоч] ти і ледащо” (Укр. поети-романтики..); Журиться й жінка його роботяща: Перевелись огороди нінащо (І. Манжура).

зійти́ (звести́ся, перевести́ся і т. ін.) / схо́дити (зво́дитися, перево́дитися) ніна́що (нінаві́що). 1. Утратити все, розоритися. Довелося телицю спродати і новий кожух. Звівся [Карпо] нінащо, а довгів [боргів] не сплатив... (М. Коцюбинський); Був собі хазяїн заможненький, була й скотина, було і усяке господарство, а тепер звівся чоловік нінавіщо! (Г. Квітка-Основ’яненко).

2. Втратити свої якості, властивості, характерні риси. Тепер душа, тепер серце звелися нінащо: “Буде добре, аби гроші, Хоть [хоч] ти і ледащо” (Укр. поети-романтики..); Журиться й жінка його роботяща: Перевелись огороди нінащо (І. Манжура).

[усе́] схо́дить / зійшло́ [з рук] кому і без додатка. Залишається безкарним, не поміченим. Коли завинить простий робітник — його покарають. Та коли адміністрація, верхівка — їм усе сходить (Ю. Щербак); Вона .. намагалася верховодити і .. коверзувати. І теж нічого — сходило з рук (М. Стельмах); На нього частенько ображались… Писали, скаржились — все йому сходило з рук (А. Дімаров); // Минає, уладнується як-небудь. [Єфрем:] Іншим якось сходить з рук, а я спіткнувся; підвівся, та вже ґрунту під ногами не почув (М. Кропивницький).

не схо́дити / не зійти́ зі сце́ни. 1. Продовжувати виставлятися в театрі. П’єси [Г. Ф. Квітки-Основ’яненка] не сходять зі сцени театрів і в наші дні (З журналу). не полиша́ти сце́ни. Не полишають сцени українських театрів гостросюжетні п’єси М. Кропивницького (З газети).

2. Продовжувати діяльність в якій-небудь царині, сфері. не полиши́ти сце́ни. Я зобов’язаний .. пояснити її [руїни] корені, аби грядущі [ті, що будуть жити в майбутньому] хоча б не повторили моїх помилок. Щоб уже сьогодні знали, хто є хто, себто діючих осіб і виконавців, оскільки вони ще не полишили сцени (Б. Олійник); // Зберігати своє значення. Відігравши свою антропогенну роль, колективність не сходить зі сцени (З журналу).

[усе́] схо́дить / зійшло́ [з рук] кому і без додатка. Залишається безкарним, не поміченим. Коли завинить простий робітник — його покарають. Та коли адміністрація, верхівка — їм усе сходить (Ю. Щербак); Вона .. намагалася верховодити і .. коверзувати. І теж нічого — сходило з рук (М. Стельмах); На нього частенько ображались… Писали, скаржились — все йому сходило з рук (А. Дімаров); // Минає, уладнується як-небудь. [Єфрем:] Іншим якось сходить з рук, а я спіткнувся; підвівся, та вже ґрунту під ногами не почув (М. Кропивницький).

[усе́] схо́дить / зійшло́ [з рук] кому і без додатка. Залишається безкарним, не поміченим. Коли завинить простий робітник — його покарають. Та коли адміністрація, верхівка — їм усе сходить (Ю. Щербак); Вона .. намагалася верховодити і .. коверзувати. І теж нічого — сходило з рук (М. Стельмах); На нього частенько ображались… Писали, скаржились — все йому сходило з рук (А. Дімаров); // Минає, уладнується як-небудь. [Єфрем:] Іншим якось сходить з рук, а я спіткнувся; підвівся, та вже ґрунту під ногами не почув (М. Кропивницький).

як (мов, на́че і т. ін.) гора́ з плече́й (з пліч) звали́лася (спа́ла, впа́ла, зсу́нулася, зійшла́ і т. ін.) / зва́люється (па́дає, зсува́ється, схо́дить і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось відчув полегшення, звільнившись від важких обов’язків, сумнівів, турбот тощо. [Химка:] Яка я після вашої розмови стала весела,— наче гора з плечей звалилася! (Панас Мирний); Артемові наче гора зсунулася з пліч. Усміхнувся щасливий та мерщій до галушок (А. Головко); В Пантелея Потаповича наче гора з пліч зійшла.., то він тільки не докумекався, скільки треба вносити добрив у пари (П. Оровецький); Вже пройдено третину шляху .. У Маргіт ніби звалювалася гора з плечей (О. Гончар).

як (мов, на́че і т. ін.) гора́ з плече́й (з пліч) звали́лася (спа́ла, впа́ла, зсу́нулася, зійшла́ і т. ін.) / зва́люється (па́дає, зсува́ється, схо́дить і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось відчув полегшення, звільнившись від важких обов’язків, сумнівів, турбот тощо. [Химка:] Яка я після вашої розмови стала весела,— наче гора з плечей звалилася! (Панас Мирний); Артемові наче гора зсунулася з пліч. Усміхнувся щасливий та мерщій до галушок (А. Головко); В Пантелея Потаповича наче гора з пліч зійшла.., то він тільки не докумекався, скільки треба вносити добрив у пари (П. Оровецький); Вже пройдено третину шляху .. У Маргіт ніби звалювалася гора з плечей (О. Гончар).