-1-
дієслово доконаного виду
(піднятися; опуститися; наблизитися; відхилитися; розтати)

Словник відмінків

Інфінітив зійти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зійді́мо, зійді́м
2 особа зійди́ зійді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зійду́ зі́йдемо, зі́йдем
2 особа зі́йдеш зі́йдете
3 особа зі́йде зі́йдуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. зійшо́в зійшли́
жін.р. зійшла́
сер.р. зійшло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
зійшо́вши

Словник синонімів

ВИСІДА́ТИ (ставати на землю, залишаючи віз, вагон, судно тощо), СХО́ДИТИ, ВИХО́ДИТИ, ЗІХО́ДИТИ, ВИСА́ДЖУВАТИСЯ, ЗЛА́ЗИТИрозм.,ВИЛА́ЗИТИрозм., ВИЛІЗА́ТИрозм. (притримуючись руками або протискуючись). - Док.: ви́сісти, зійти́, ви́йти, ви́садитися, злі́зти, ви́лізти. Висівши з вагона, пішов [Василь], розглядаючись за людьми (Д. Бедзик); На станції сходимо разом (М. Коцюбинський); Софія виходить з екіпажу (Леся Українка); Він нагадував пасажира, який щойно зійшов з поїзда й поспішає додому (М. Ю. Тарновський); Швидко й безшумно козаки висадилися з човнів і залягли біля крайніх осель (С. Добровольський); - Ану злазь [із воза], Левантино, бо оце вже ми й приїхали (Б. Грінченко); Повозки були повнісінькі! З їх почали вилазити панни, паничі (І. Нечуй-Левицький).
ПІДНІМА́ТИСЯ (іти, рухатися, переміщатися у напрямі догори), ПІДІЙМА́ТИСЯ, БРА́ТИСЯрозм.,П’ЯСТИ́СЯ[ПНУ́ТИСЯ]розм.,ВИЛІЗАТИрозм.,ПІДВО́ДИТИСЯрозм.;СХО́ДИТИ[ЗІХО́ДИТИрідше], ВИХО́ДИТИ, ВИБИРА́ТИСЯ (кроками); ДОБУВА́ТИСЯ, ВИДИРАТИСЯрозм. (долаючи перешкоди). - Док.: підня́тися, підійня́тися, узя́тися[взя́тися], вилізти, підвести́ся, зійти́, ви́йти, ви́братися, добу́тися, видертися. Чим вище вони піднімалися, тим все краща та краща картина вистилалася перед Христиними очима (Панас Мирний); Варчук підіймається на горбок і, дивуючись, бачить, що вдалині над землею тремтять живі вогнища (М. Стельмах); Автомобіль брався під гору і, нарешті, зник за поворотом (В. Кучер); Він.. дав пройти до вагона командирові дивізіону, потім солдатові-саперові, а за ними вже й сам підвівся по східцях у тамбур (А. Головко); Я почувала, що вся горю, коли помалу сходила на східці собору (Ю. Яновський); Хтось зійшов на ґанок і постукав у двері (М. Хвильовий); Іван виходить на верх - і раптом холоне. Де він? що з ним? (М. Коцюбинський); [Анна:] Вбиваються і лицарі і коні, на гору добуваючись (Леся Українка).
ПЕРЕСТА́ТИ (про дощ, сніг, вітер і т. ін.), ПРИПИНИ́ТИСЯ, ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, КІНЧИ́ТИСЯ, ПРОЙТИ́, СТА́ТИдіал.; ПЕРЕДОЩИ́ТИрозм., ПЕРЕДОЩИ́ТИСЯрозм. (про дощ); ЗІЙТИ́, ПЕРЕЙТИ́розм. (про опади); УТИ́ХНУТИ[ВТИ́ХНУТИ], ЗАТИ́ХНУТИ, СТИ́ХНУТИ, УЩУ́ХНУТИ[ВЩУ́ХНУТИ], СТИ́ШИТИСЯ, УГАМУВА́ТИСЯ[ВГАМУВА́ТИСЯ], УЛЯГТИ́СЯ[ВЛЯГТИ́СЯ] (про вітер, бурю тощо); ПЕРЕЛЯГТИ́розм. (перев. про дощ). - Недок.: перестава́ти, припиня́тися, закі́нчуватися, скінча́тисярідшекінча́тися, прохо́дити, става́ти, перехо́дити, утиха́ти[втиха́ти], затиха́ти, стиха́ти, ущуха́ти[вщуха́ти], угава́ти[вгава́ти], сти́шуватися, стиша́тисярідшеугамо́вуватися[вгамо́вуватися], уляга́тися[вляга́тися], переляга́ти. Хмара почала переходити, дощ і грім перестав (Панас Мирний); Снігопад вже припинився, тільки зрідка сіялась легка пороша (О. Гуреїв); [Юда:] Налинув дощ і перервав промову. Скінчився дощ - ..Я пішов шукать того промовця (Леся Українка); Пройшла гроза. Луною тоне у далі днів (В. Сосюра); Дощик попійшов трошки та й став (Ю. Федькович); Линув дощ, плантація взялася калюжами.. Поки дійшли до села, знов передощило (К. Гордієнко); Бог дасть, передощиться, й буде ясно (Словник Б. Грінченка); Як дощик зійде.. - То в уяві постане село (М. Шпак); Перейшов дощ, затепліло сонечко (П. Загребельний); На ранок вітер утих, угамувалася хуртовина (І. Кочерга); [Домаха:] Який славний вітерець зранку подихав, а тепер зовсім затих (М. Кропивницький); Вітер віє та стихає, а баба почне - не переслухаєш (прислів’я); Як ось став вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (І. Котляревський); Всі мовчали і чутно було, як шумів дощ, то на хвилину вгаваючи, то припускаючи (Панас Мирний); М’який лапатий сніг не переставав падати, але вчорашня хуртовина вляглася (І. Микитенко); Вітер потроху перелягає, шамотить над хвилями (Ю. Яновський). - Пор. 1. припини́тися.
СХО́ДИТИ (про сонце, місяць, зірки - з’являтися над обрієм, на небі), ЗІХО́ДИТИрідше,ПІДНІМА́ТИСЯ[ПІДІЙМА́ТИСЯ], УСТАВА́ТИ[ВСТАВА́ТИ], ЗВО́ДИТИСЯ, ЗНІМА́ТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, СХО́ПЛЮВАТИСЯ, ПІДХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИКО́ЧУВАТИСЯ, ПІДКО́ЧУВАТИСЯ, ВИХО́ДИТИ (про зірки). - Док.: зійти́, підня́тися[підійня́тися], уста́ти[вста́ти], звести́ся, зня́тися, здійня́тися, схопи́тися, підхопи́тися, ви́котитися, підкоти́тися, ви́йти. Ми сиділи обличчям до вільного моря, де мало сходити сонце (Ю. Яновський); Цвіли над обрієм огні Стожару, І лівим боком сходив Оріон (М. Зеров); Мов золота діжа, зіходить місяць Над сонною густою осокою (І. Вирган); Зоре моя вечірняя, Зійди над горою (Т. Шевченко); За Дніпром, за далекими дубовими гаями піднімалося сонце (С. Чорнобривець); Люблю я ті часи, як сонце вже встає (М. Рильський); З-за близького лісу зводився місяць (Є. Гуцало); Рано-рано схопилося сонце, виграваючи та висвічуючи червоним світлом (Панас Мирний); На небо виходять перші зорі (М. Стельмах).
СХО́ДИТИ (про рослини - давати сходи), ПРОРОСТА́ТИ, ВИТИКА́ТИСЯ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОКЛЬО́ВУВАТИСЯ, ПРОДЗЬО́БУВАТИСЯ. - Док.: зійти́, прорости́, ви́ткнутися, проби́тися, проклю́нутися, продзьо́ба́тися. В полонинах трави ярі сходять (Леся Українка); Осінь тепла. Коли б посіяти жито, ще б встигло зійти і закущитися (С. Чорнобривець); Дід.. просить на землю тихого дощу і парного тепла, від якого найкраще проростає насіння (М. Стельмах); Насіння бобів, збіжжя, овочів, цибулини лілій бубнявіли від весняної життєдайної сили, й стебла витикалися з землі назустріч сонцю (О. Довженко); Уже жовтіли козельці, зеленіли кущики пасльону, пробивався спориш (П. Панч); Десь-не-десь прокльовувалася з землі свіжа зелень (І. Франко).
СХО́ДИТИ (про дріжджове тісто - здуватися, робитися більшим за обсягом), ПІДХО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИСЯ[ПІДІЙМА́ТИСЯ]. - Док.: зійти́, підійти́, підня́тися[підійня́тися]. Вже біля діжечки чаклує [мати], невдоволено супить брови. Видно, тісто не сходить так, як їй хочеться (Ю. Збанацький); На припічку Устина побачила замішане тісто, придавила двома пальцями, а воно зразу ж піднялося, як пух, - буде гарний хліб (С. Чорнобривець).
СХО́ДИТИ (іти донизу по дорозі, стежці, сходах і т. ін.), ЗІХО́ДИТИрідше,СПУСКА́ТИСЯ, ОПУСКА́ТИСЯ, ЗСТУПА́ТИдіал.;ВИХО́ДИТИ, ВИСА́ДЖУВАТИСЯ (з вагона поїзда, тролейбуса, автобуса і т. ін.); ЗЛА́ЗИТИ (з воза, коня); СПІШУВАТИСЯ (з коня та іншої тварини). - Док.: зійти́, спусти́тися, опусти́тися, зступи́ти, ви́йти, ви́садитися, злі́зти, скочити, спі́шитися. З гори - видно Рудикові - сходить униз наймит (Г. Косинка); Я.. дивився, як вона спускається по сходах із другого на перший поверх (Є. Гуцало); Палій піднявся, зступив з рундука і тихо подибав через просторий двір до левади (Д. Мордовець); Іде останній трамвай, виходить з нього вона (В. Сосюра); З піснями, з лементом висаджувалися [з поїзда] студенти (І. Ле); - Бачите, як паніматка зраділа? То-то! - задоволений, злазить з воза отець Миколай (М. Стельмах); Тарас зліз з коня (О. Довженко); Імператор зійшов з коня, ще раніше від нього спішились полководці (С. Скляренко).
СХО́ДИТИ (переставати бути на чому-небудь; переставати вкривати собою якусь поверхню), ЗІХО́ДИТИрідше,ЗНИКА́ТИ. - Док.: зійти́, зни́кнути. Тихий, замріяний усміх не сходив у Цигулі з уст (А. Головко); Коснятин розпростався, ставав самим собою, сірість зіходила йому з лиця й шиї (П. Загребельний); Тоді була уже весна, - зійшов сніг, зазеленіла перша травиця (Б. Грінченко); Орися сидить принишкло,.. блідість поволі зникає з її обличчя (Григорій Тютюнник).
СХО́ДИТИчим, перев. із сл. кров’ю, ЗІХО́ДИТИрідше,СПЛИВА́ТИ, СТІКА́ТИ. - Док.: зійти́, спливти́, стекти́. Спало все навколо, тільки білий лебідь Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран (О. Олесь); [Ардент:] Я не дійду... я весь зіходжу кров’ю... побитий... (Леся Українка); На третій день сердешний Оксентій [у залі засідань] уже спливав потом (Ю. Смолич); Стікаючи кров’ю, страшний відбивався від панів лицар Кукубенко (О. Довженко).

Словник фразеологізмів

зійти́ / схо́дити в моги́лу (в зе́млю). Умерти. Із славнозвісних іудейських законовчителів своєї доби Ісус, очевидно, не знався ні з ким. Гіллель і Шаммая уже зійшли в могилу (З журналу); [Андромаха:] Задля мене було б вже корисніш В землю зійти, як тебе [Гектора] я утрачу, бо вже ніякої втіхи для мене не буде, як ти свою долю настигнеш, Тільки журба... (Ант. літ.); Один за одним сходять у могилу Ті, з ким топтали ми житейську путь (Л. Дмитерко).

зійти́ / схо́дити в моги́лу (в зе́млю). Умерти. Із славнозвісних іудейських законовчителів своєї доби Ісус, очевидно, не знався ні з ким. Гіллель і Шаммая уже зійшли в могилу (З журналу); [Андромаха:] Задля мене було б вже корисніш В землю зійти, як тебе [Гектора] я утрачу, бо вже ніякої втіхи для мене не буде, як ти свою долю настигнеш, Тільки журба... (Ант. літ.); Один за одним сходять у могилу Ті, з ким топтали ми житейську путь (Л. Дмитерко).

зійти́ зі сце́ни (з аре́ни). Припинити якусь діяльність, перестати чимсь займатись. — Коли так, то нам зосталося тільки зійти з сцени,— сказав Фесенко і з тими словами театрально оступився й сів на лавці трохи оддалік од панів (І. Нечуй-Левицький); Поразки безслідно не проходять. Особливо політичні. Сильних вони загартовують .. Слабких примушують рано чи пізно зійти з арени (З газети).

зійти́ / схо́дити з ума́ (з ро́зуму, з глу́зду). 1. Стати психічно хворим, збожеволіти. Час давно б зрозуміти жандармським чинам, що коли б він і був симулянтом насправді, то в лікарні давно вже зійшов би з ума (О. Левада); Ти дала мені тільки розхитані нерви,— і от тепер я чую, що зійду з глузду... (Г. Хоткевич); // Поводитися безглуздо, нерозумно. — Де криниця, а де я..? Чи я з ума зійшла, чи що?.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — От, видите, бігме, я вже забула, так мені баки забили. З розуму сходжу (Л. Мартович).

2. за ким, рідше по чому. Виявляти надмірне захоплення, полонившись ким-, чим-небудь; упадати за кимсь. Панянки з ума сходили по його красі, по його норову веселому-сміхотворному (Панас Мирний); Славка... якраз в ту пору буквально з розуму сходила за тим гульвісою (Ірина Вільде).

зійти́ зі сце́ни (з аре́ни). Припинити якусь діяльність, перестати чимсь займатись. — Коли так, то нам зосталося тільки зійти з сцени,— сказав Фесенко і з тими словами театрально оступився й сів на лавці трохи оддалік од панів (І. Нечуй-Левицький); Поразки безслідно не проходять. Особливо політичні. Сильних вони загартовують .. Слабких примушують рано чи пізно зійти з арени (З газети).

вибива́тися (схо́дити) / ви́битися (зійти́) з ко́лії. Переставати вести узвичаєний спосіб життя. Письменник ніби вибився з колії, йшов своєю, відмінною від .. народу стежкою (В. Собко).

зійти́ (зсли́зну́ти) / схо́дити з оче́й. Перестати з’являтися де-небудь, перед кимсь; зникнути. [Служебка:] Невже ти не подякуєш мені? Невже забудеш? [Лицар:] Ох, забути трудно... Скажу тобі по правді, не забуду і все віддам, аби зійшла з очей (Леся Українка); Вона була рада, що панночка десь зслизла з її очей (І. Нечуй-Левицький).

зійти́ з рі́вної (прямо́ї) доро́ги. Відхилитися від правильного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах і т. ін. Він уболівав тепер за своїх, ковалівських, щоб не дати їм знову зійти з рівної дороги (В. Кучер).

зійти́ з рі́вної (прямо́ї) доро́ги. Відхилитися від правильного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах і т. ін. Він уболівав тепер за своїх, ковалівських, щоб не дати їм знову зійти з рівної дороги (В. Кучер).

зійти́ / схо́дити з ума́ (з ро́зуму, з глу́зду). 1. Стати психічно хворим, збожеволіти. Час давно б зрозуміти жандармським чинам, що коли б він і був симулянтом насправді, то в лікарні давно вже зійшов би з ума (О. Левада); Ти дала мені тільки розхитані нерви,— і от тепер я чую, що зійду з глузду... (Г. Хоткевич); // Поводитися безглуздо, нерозумно. — Де криниця, а де я..? Чи я з ума зійшла, чи що?.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — От, видите, бігме, я вже забула, так мені баки забили. З розуму сходжу (Л. Мартович).

2. за ким, рідше по чому. Виявляти надмірне захоплення, полонившись ким-, чим-небудь; упадати за кимсь. Панянки з ума сходили по його красі, по його норову веселому-сміхотворному (Панас Мирний); Славка... якраз в ту пору буквально з розуму сходила за тим гульвісою (Ірина Вільде).

зійти́ / схо́дити з ума́ (з ро́зуму, з глу́зду). 1. Стати психічно хворим, збожеволіти. Час давно б зрозуміти жандармським чинам, що коли б він і був симулянтом насправді, то в лікарні давно вже зійшов би з ума (О. Левада); Ти дала мені тільки розхитані нерви,— і от тепер я чую, що зійду з глузду... (Г. Хоткевич); // Поводитися безглуздо, нерозумно. — Де криниця, а де я..? Чи я з ума зійшла, чи що?.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — От, видите, бігме, я вже забула, так мені баки забили. З розуму сходжу (Л. Мартович).

2. за ким, рідше по чому. Виявляти надмірне захоплення, полонившись ким-, чим-небудь; упадати за кимсь. Панянки з ума сходили по його красі, по його норову веселому-сміхотворному (Панас Мирний); Славка... якраз в ту пору буквально з розуму сходила за тим гульвісою (Ірина Вільде).

схо́дити / зійти́ з шля́ху якого. Відмовлятися від попередніх поглядів, переконань, наміченої мети, спрямування тощо. Віра Павлівна не хотіла сходити з того шляху, на котрий .. ступила… (Г. Хоткевич).

збива́тися (схо́дити) / зби́тися (зійти́) на манівці́. Втрачати правильний напрямок у поведінці, діяльності; збочувати. Хто придивлявся до життя, той не раз бачив, як сягають вершин сильні і як збиваються на манівці слабодухі (З журналу); — Та що з тобою сталося, Петре? — Зі мною нічого, а от ти, бачу, зовсім уже .. на манівці зійшов (М. Ю. Тарновський).

схо́дити / зійти́ наніве́ць. 1. Зменшуватися у розмірах, вазі і т. ін. до повного щезання; зникати. — Як видобули вже лівий клин — він уперся у лупак або граніт; правий, де ви, мабуть, тепер робите, сходить нанівець. Від розвилки діаметр руди вужчає (Олесь Досвітній).

2. Поступово втрачати силу; падати. Авторитет начальника з кожним днем сходив нанівець (З газети); — Але й Рябокляч не на своєму місці,— додав Гмиря.— Справді, показний наче був. А тепер нанівець зійшов чоловік. Чужим розумом віку не проживеш! (А. Головко).

зійти́ (перевести́ся) на пси. 1. Поступово втратити свою силу, значення. Тепер наш Борислав зовсім на пси зійшов! (І. Франко); Без церкви усяке благе діло зійде на пси (Василь Шевчук).

2. Втратити свої риси, характерні якості; занепасти. — Хіба то дівка? То ж таки ледащо, Усе б співала. Боже успаси! Ми вже й без неї з’їхали нінащо. А з нею геть вже зійдемо на пси (Л. Костенко); — Знаю, знаю,— нетерпляче постукав ногою Хмельницький,— перевівся на пси ти, Лавріне, шептухами почав цікавитись (Н. Рибак).

зійти́ (звести́ся, перевести́ся і т. ін.) / схо́дити (зво́дитися, перево́дитися) ніна́що (нінаві́що). 1. Утратити все, розоритися. Довелося телицю спродати і новий кожух. Звівся [Карпо] нінащо, а довгів [боргів] не сплатив... (М. Коцюбинський); Був собі хазяїн заможненький, була й скотина, було і усяке господарство, а тепер звівся чоловік нінавіщо! (Г. Квітка-Основ’яненко).

2. Втратити свої якості, властивості, характерні риси. Тепер душа, тепер серце звелися нінащо: “Буде добре, аби гроші, Хоть [хоч] ти і ледащо” (Укр. поети-романтики..); Журиться й жінка його роботяща: Перевелись огороди нінащо (І. Манжура).

зійти́ (звести́ся, перевести́ся і т. ін.) / схо́дити (зво́дитися, перево́дитися) ніна́що (нінаві́що). 1. Утратити все, розоритися. Довелося телицю спродати і новий кожух. Звівся [Карпо] нінащо, а довгів [боргів] не сплатив... (М. Коцюбинський); Був собі хазяїн заможненький, була й скотина, було і усяке господарство, а тепер звівся чоловік нінавіщо! (Г. Квітка-Основ’яненко).

2. Втратити свої якості, властивості, характерні риси. Тепер душа, тепер серце звелися нінащо: “Буде добре, аби гроші, Хоть [хоч] ти і ледащо” (Укр. поети-романтики..); Журиться й жінка його роботяща: Перевелись огороди нінащо (І. Манжура).

[усе́] схо́дить / зійшло́ [з рук] кому і без додатка. Залишається безкарним, не поміченим. Коли завинить простий робітник — його покарають. Та коли адміністрація, верхівка — їм усе сходить (Ю. Щербак); Вона .. намагалася верховодити і .. коверзувати. І теж нічого — сходило з рук (М. Стельмах); На нього частенько ображались… Писали, скаржились — все йому сходило з рук (А. Дімаров); // Минає, уладнується як-небудь. [Єфрем:] Іншим якось сходить з рук, а я спіткнувся; підвівся, та вже ґрунту під ногами не почув (М. Кропивницький).

не схо́дити / не зійти́ зі сце́ни. 1. Продовжувати виставлятися в театрі. П’єси [Г. Ф. Квітки-Основ’яненка] не сходять зі сцени театрів і в наші дні (З журналу). не полиша́ти сце́ни. Не полишають сцени українських театрів гостросюжетні п’єси М. Кропивницького (З газети).

2. Продовжувати діяльність в якій-небудь царині, сфері. не полиши́ти сце́ни. Я зобов’язаний .. пояснити її [руїни] корені, аби грядущі [ті, що будуть жити в майбутньому] хоча б не повторили моїх помилок. Щоб уже сьогодні знали, хто є хто, себто діючих осіб і виконавців, оскільки вони ще не полишили сцени (Б. Олійник); // Зберігати своє значення. Відігравши свою антропогенну роль, колективність не сходить зі сцени (З журналу).

[усе́] схо́дить / зійшло́ [з рук] кому і без додатка. Залишається безкарним, не поміченим. Коли завинить простий робітник — його покарають. Та коли адміністрація, верхівка — їм усе сходить (Ю. Щербак); Вона .. намагалася верховодити і .. коверзувати. І теж нічого — сходило з рук (М. Стельмах); На нього частенько ображались… Писали, скаржились — все йому сходило з рук (А. Дімаров); // Минає, уладнується як-небудь. [Єфрем:] Іншим якось сходить з рук, а я спіткнувся; підвівся, та вже ґрунту під ногами не почув (М. Кропивницький).

[усе́] схо́дить / зійшло́ [з рук] кому і без додатка. Залишається безкарним, не поміченим. Коли завинить простий робітник — його покарають. Та коли адміністрація, верхівка — їм усе сходить (Ю. Щербак); Вона .. намагалася верховодити і .. коверзувати. І теж нічого — сходило з рук (М. Стельмах); На нього частенько ображались… Писали, скаржились — все йому сходило з рук (А. Дімаров); // Минає, уладнується як-небудь. [Єфрем:] Іншим якось сходить з рук, а я спіткнувся; підвівся, та вже ґрунту під ногами не почув (М. Кропивницький).

як (мов, на́че і т. ін.) гора́ з плече́й (з пліч) звали́лася (спа́ла, впа́ла, зсу́нулася, зійшла́ і т. ін.) / зва́люється (па́дає, зсува́ється, схо́дить і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось відчув полегшення, звільнившись від важких обов’язків, сумнівів, турбот тощо. [Химка:] Яка я після вашої розмови стала весела,— наче гора з плечей звалилася! (Панас Мирний); Артемові наче гора зсунулася з пліч. Усміхнувся щасливий та мерщій до галушок (А. Головко); В Пантелея Потаповича наче гора з пліч зійшла.., то він тільки не докумекався, скільки треба вносити добрив у пари (П. Оровецький); Вже пройдено третину шляху .. У Маргіт ніби звалювалася гора з плечей (О. Гончар).

як (мов, на́че і т. ін.) гора́ з плече́й (з пліч) звали́лася (спа́ла, впа́ла, зсу́нулася, зійшла́ і т. ін.) / зва́люється (па́дає, зсува́ється, схо́дить і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось відчув полегшення, звільнившись від важких обов’язків, сумнівів, турбот тощо. [Химка:] Яка я після вашої розмови стала весела,— наче гора з плечей звалилася! (Панас Мирний); Артемові наче гора зсунулася з пліч. Усміхнувся щасливий та мерщій до галушок (А. Головко); В Пантелея Потаповича наче гора з пліч зійшла.., то він тільки не докумекався, скільки треба вносити добрив у пари (П. Оровецький); Вже пройдено третину шляху .. У Маргіт ніби звалювалася гора з плечей (О. Гончар).

-2-
дієслово доконаного виду
(піти і повернутися; обійти) [рідко]

Словник відмінків

Інфінітив зійти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зійді́мо, зійді́м
2 особа зійди́ зійді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зійду́ зі́йдемо, зі́йдем
2 особа зі́йдеш зі́йдете
3 особа зі́йде зі́йдуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. зійшо́в зійшли́
жін.р. зійшла́
сер.р. зійшло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
зійшо́вши

Словник синонімів

ВИСІДА́ТИ (ставати на землю, залишаючи віз, вагон, судно тощо), СХО́ДИТИ, ВИХО́ДИТИ, ЗІХО́ДИТИ, ВИСА́ДЖУВАТИСЯ, ЗЛА́ЗИТИрозм.,ВИЛА́ЗИТИрозм., ВИЛІЗА́ТИрозм. (притримуючись руками або протискуючись). - Док.: ви́сісти, зійти́, ви́йти, ви́садитися, злі́зти, ви́лізти. Висівши з вагона, пішов [Василь], розглядаючись за людьми (Д. Бедзик); На станції сходимо разом (М. Коцюбинський); Софія виходить з екіпажу (Леся Українка); Він нагадував пасажира, який щойно зійшов з поїзда й поспішає додому (М. Ю. Тарновський); Швидко й безшумно козаки висадилися з човнів і залягли біля крайніх осель (С. Добровольський); - Ану злазь [із воза], Левантино, бо оце вже ми й приїхали (Б. Грінченко); Повозки були повнісінькі! З їх почали вилазити панни, паничі (І. Нечуй-Левицький).
ПІДНІМА́ТИСЯ (іти, рухатися, переміщатися у напрямі догори), ПІДІЙМА́ТИСЯ, БРА́ТИСЯрозм.,П’ЯСТИ́СЯ[ПНУ́ТИСЯ]розм.,ВИЛІЗАТИрозм.,ПІДВО́ДИТИСЯрозм.;СХО́ДИТИ[ЗІХО́ДИТИрідше], ВИХО́ДИТИ, ВИБИРА́ТИСЯ (кроками); ДОБУВА́ТИСЯ, ВИДИРАТИСЯрозм. (долаючи перешкоди). - Док.: підня́тися, підійня́тися, узя́тися[взя́тися], вилізти, підвести́ся, зійти́, ви́йти, ви́братися, добу́тися, видертися. Чим вище вони піднімалися, тим все краща та краща картина вистилалася перед Христиними очима (Панас Мирний); Варчук підіймається на горбок і, дивуючись, бачить, що вдалині над землею тремтять живі вогнища (М. Стельмах); Автомобіль брався під гору і, нарешті, зник за поворотом (В. Кучер); Він.. дав пройти до вагона командирові дивізіону, потім солдатові-саперові, а за ними вже й сам підвівся по східцях у тамбур (А. Головко); Я почувала, що вся горю, коли помалу сходила на східці собору (Ю. Яновський); Хтось зійшов на ґанок і постукав у двері (М. Хвильовий); Іван виходить на верх - і раптом холоне. Де він? що з ним? (М. Коцюбинський); [Анна:] Вбиваються і лицарі і коні, на гору добуваючись (Леся Українка).
ПЕРЕСТА́ТИ (про дощ, сніг, вітер і т. ін.), ПРИПИНИ́ТИСЯ, ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, КІНЧИ́ТИСЯ, ПРОЙТИ́, СТА́ТИдіал.; ПЕРЕДОЩИ́ТИрозм., ПЕРЕДОЩИ́ТИСЯрозм. (про дощ); ЗІЙТИ́, ПЕРЕЙТИ́розм. (про опади); УТИ́ХНУТИ[ВТИ́ХНУТИ], ЗАТИ́ХНУТИ, СТИ́ХНУТИ, УЩУ́ХНУТИ[ВЩУ́ХНУТИ], СТИ́ШИТИСЯ, УГАМУВА́ТИСЯ[ВГАМУВА́ТИСЯ], УЛЯГТИ́СЯ[ВЛЯГТИ́СЯ] (про вітер, бурю тощо); ПЕРЕЛЯГТИ́розм. (перев. про дощ). - Недок.: перестава́ти, припиня́тися, закі́нчуватися, скінча́тисярідшекінча́тися, прохо́дити, става́ти, перехо́дити, утиха́ти[втиха́ти], затиха́ти, стиха́ти, ущуха́ти[вщуха́ти], угава́ти[вгава́ти], сти́шуватися, стиша́тисярідшеугамо́вуватися[вгамо́вуватися], уляга́тися[вляга́тися], переляга́ти. Хмара почала переходити, дощ і грім перестав (Панас Мирний); Снігопад вже припинився, тільки зрідка сіялась легка пороша (О. Гуреїв); [Юда:] Налинув дощ і перервав промову. Скінчився дощ - ..Я пішов шукать того промовця (Леся Українка); Пройшла гроза. Луною тоне у далі днів (В. Сосюра); Дощик попійшов трошки та й став (Ю. Федькович); Линув дощ, плантація взялася калюжами.. Поки дійшли до села, знов передощило (К. Гордієнко); Бог дасть, передощиться, й буде ясно (Словник Б. Грінченка); Як дощик зійде.. - То в уяві постане село (М. Шпак); Перейшов дощ, затепліло сонечко (П. Загребельний); На ранок вітер утих, угамувалася хуртовина (І. Кочерга); [Домаха:] Який славний вітерець зранку подихав, а тепер зовсім затих (М. Кропивницький); Вітер віє та стихає, а баба почне - не переслухаєш (прислів’я); Як ось став вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (І. Котляревський); Всі мовчали і чутно було, як шумів дощ, то на хвилину вгаваючи, то припускаючи (Панас Мирний); М’який лапатий сніг не переставав падати, але вчорашня хуртовина вляглася (І. Микитенко); Вітер потроху перелягає, шамотить над хвилями (Ю. Яновський). - Пор. 1. припини́тися.
СХО́ДИТИ (про сонце, місяць, зірки - з’являтися над обрієм, на небі), ЗІХО́ДИТИрідше,ПІДНІМА́ТИСЯ[ПІДІЙМА́ТИСЯ], УСТАВА́ТИ[ВСТАВА́ТИ], ЗВО́ДИТИСЯ, ЗНІМА́ТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, СХО́ПЛЮВАТИСЯ, ПІДХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИКО́ЧУВАТИСЯ, ПІДКО́ЧУВАТИСЯ, ВИХО́ДИТИ (про зірки). - Док.: зійти́, підня́тися[підійня́тися], уста́ти[вста́ти], звести́ся, зня́тися, здійня́тися, схопи́тися, підхопи́тися, ви́котитися, підкоти́тися, ви́йти. Ми сиділи обличчям до вільного моря, де мало сходити сонце (Ю. Яновський); Цвіли над обрієм огні Стожару, І лівим боком сходив Оріон (М. Зеров); Мов золота діжа, зіходить місяць Над сонною густою осокою (І. Вирган); Зоре моя вечірняя, Зійди над горою (Т. Шевченко); За Дніпром, за далекими дубовими гаями піднімалося сонце (С. Чорнобривець); Люблю я ті часи, як сонце вже встає (М. Рильський); З-за близького лісу зводився місяць (Є. Гуцало); Рано-рано схопилося сонце, виграваючи та висвічуючи червоним світлом (Панас Мирний); На небо виходять перші зорі (М. Стельмах).
СХО́ДИТИ (про рослини - давати сходи), ПРОРОСТА́ТИ, ВИТИКА́ТИСЯ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОКЛЬО́ВУВАТИСЯ, ПРОДЗЬО́БУВАТИСЯ. - Док.: зійти́, прорости́, ви́ткнутися, проби́тися, проклю́нутися, продзьо́ба́тися. В полонинах трави ярі сходять (Леся Українка); Осінь тепла. Коли б посіяти жито, ще б встигло зійти і закущитися (С. Чорнобривець); Дід.. просить на землю тихого дощу і парного тепла, від якого найкраще проростає насіння (М. Стельмах); Насіння бобів, збіжжя, овочів, цибулини лілій бубнявіли від весняної життєдайної сили, й стебла витикалися з землі назустріч сонцю (О. Довженко); Уже жовтіли козельці, зеленіли кущики пасльону, пробивався спориш (П. Панч); Десь-не-десь прокльовувалася з землі свіжа зелень (І. Франко).
СХО́ДИТИ (про дріжджове тісто - здуватися, робитися більшим за обсягом), ПІДХО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИСЯ[ПІДІЙМА́ТИСЯ]. - Док.: зійти́, підійти́, підня́тися[підійня́тися]. Вже біля діжечки чаклує [мати], невдоволено супить брови. Видно, тісто не сходить так, як їй хочеться (Ю. Збанацький); На припічку Устина побачила замішане тісто, придавила двома пальцями, а воно зразу ж піднялося, як пух, - буде гарний хліб (С. Чорнобривець).
СХО́ДИТИ (іти донизу по дорозі, стежці, сходах і т. ін.), ЗІХО́ДИТИрідше,СПУСКА́ТИСЯ, ОПУСКА́ТИСЯ, ЗСТУПА́ТИдіал.;ВИХО́ДИТИ, ВИСА́ДЖУВАТИСЯ (з вагона поїзда, тролейбуса, автобуса і т. ін.); ЗЛА́ЗИТИ (з воза, коня); СПІШУВАТИСЯ (з коня та іншої тварини). - Док.: зійти́, спусти́тися, опусти́тися, зступи́ти, ви́йти, ви́садитися, злі́зти, скочити, спі́шитися. З гори - видно Рудикові - сходить униз наймит (Г. Косинка); Я.. дивився, як вона спускається по сходах із другого на перший поверх (Є. Гуцало); Палій піднявся, зступив з рундука і тихо подибав через просторий двір до левади (Д. Мордовець); Іде останній трамвай, виходить з нього вона (В. Сосюра); З піснями, з лементом висаджувалися [з поїзда] студенти (І. Ле); - Бачите, як паніматка зраділа? То-то! - задоволений, злазить з воза отець Миколай (М. Стельмах); Тарас зліз з коня (О. Довженко); Імператор зійшов з коня, ще раніше від нього спішились полководці (С. Скляренко).
СХО́ДИТИ (переставати бути на чому-небудь; переставати вкривати собою якусь поверхню), ЗІХО́ДИТИрідше,ЗНИКА́ТИ. - Док.: зійти́, зни́кнути. Тихий, замріяний усміх не сходив у Цигулі з уст (А. Головко); Коснятин розпростався, ставав самим собою, сірість зіходила йому з лиця й шиї (П. Загребельний); Тоді була уже весна, - зійшов сніг, зазеленіла перша травиця (Б. Грінченко); Орися сидить принишкло,.. блідість поволі зникає з її обличчя (Григорій Тютюнник).
СХО́ДИТИчим, перев. із сл. кров’ю, ЗІХО́ДИТИрідше,СПЛИВА́ТИ, СТІКА́ТИ. - Док.: зійти́, спливти́, стекти́. Спало все навколо, тільки білий лебідь Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран (О. Олесь); [Ардент:] Я не дійду... я весь зіходжу кров’ю... побитий... (Леся Українка); На третій день сердешний Оксентій [у залі засідань] уже спливав потом (Ю. Смолич); Стікаючи кров’ю, страшний відбивався від панів лицар Кукубенко (О. Довженко).

Словник фразеологізмів

зійти́ / схо́дити в моги́лу (в зе́млю). Умерти. Із славнозвісних іудейських законовчителів своєї доби Ісус, очевидно, не знався ні з ким. Гіллель і Шаммая уже зійшли в могилу (З журналу); [Андромаха:] Задля мене було б вже корисніш В землю зійти, як тебе [Гектора] я утрачу, бо вже ніякої втіхи для мене не буде, як ти свою долю настигнеш, Тільки журба... (Ант. літ.); Один за одним сходять у могилу Ті, з ким топтали ми житейську путь (Л. Дмитерко).

зійти́ / схо́дити в моги́лу (в зе́млю). Умерти. Із славнозвісних іудейських законовчителів своєї доби Ісус, очевидно, не знався ні з ким. Гіллель і Шаммая уже зійшли в могилу (З журналу); [Андромаха:] Задля мене було б вже корисніш В землю зійти, як тебе [Гектора] я утрачу, бо вже ніякої втіхи для мене не буде, як ти свою долю настигнеш, Тільки журба... (Ант. літ.); Один за одним сходять у могилу Ті, з ким топтали ми житейську путь (Л. Дмитерко).

зійти́ зі сце́ни (з аре́ни). Припинити якусь діяльність, перестати чимсь займатись. — Коли так, то нам зосталося тільки зійти з сцени,— сказав Фесенко і з тими словами театрально оступився й сів на лавці трохи оддалік од панів (І. Нечуй-Левицький); Поразки безслідно не проходять. Особливо політичні. Сильних вони загартовують .. Слабких примушують рано чи пізно зійти з арени (З газети).

зійти́ / схо́дити з ума́ (з ро́зуму, з глу́зду). 1. Стати психічно хворим, збожеволіти. Час давно б зрозуміти жандармським чинам, що коли б він і був симулянтом насправді, то в лікарні давно вже зійшов би з ума (О. Левада); Ти дала мені тільки розхитані нерви,— і от тепер я чую, що зійду з глузду... (Г. Хоткевич); // Поводитися безглуздо, нерозумно. — Де криниця, а де я..? Чи я з ума зійшла, чи що?.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — От, видите, бігме, я вже забула, так мені баки забили. З розуму сходжу (Л. Мартович).

2. за ким, рідше по чому. Виявляти надмірне захоплення, полонившись ким-, чим-небудь; упадати за кимсь. Панянки з ума сходили по його красі, по його норову веселому-сміхотворному (Панас Мирний); Славка... якраз в ту пору буквально з розуму сходила за тим гульвісою (Ірина Вільде).

зійти́ зі сце́ни (з аре́ни). Припинити якусь діяльність, перестати чимсь займатись. — Коли так, то нам зосталося тільки зійти з сцени,— сказав Фесенко і з тими словами театрально оступився й сів на лавці трохи оддалік од панів (І. Нечуй-Левицький); Поразки безслідно не проходять. Особливо політичні. Сильних вони загартовують .. Слабких примушують рано чи пізно зійти з арени (З газети).

вибива́тися (схо́дити) / ви́битися (зійти́) з ко́лії. Переставати вести узвичаєний спосіб життя. Письменник ніби вибився з колії, йшов своєю, відмінною від .. народу стежкою (В. Собко).

зійти́ (зсли́зну́ти) / схо́дити з оче́й. Перестати з’являтися де-небудь, перед кимсь; зникнути. [Служебка:] Невже ти не подякуєш мені? Невже забудеш? [Лицар:] Ох, забути трудно... Скажу тобі по правді, не забуду і все віддам, аби зійшла з очей (Леся Українка); Вона була рада, що панночка десь зслизла з її очей (І. Нечуй-Левицький).

зійти́ з рі́вної (прямо́ї) доро́ги. Відхилитися від правильного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах і т. ін. Він уболівав тепер за своїх, ковалівських, щоб не дати їм знову зійти з рівної дороги (В. Кучер).

зійти́ з рі́вної (прямо́ї) доро́ги. Відхилитися від правильного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах і т. ін. Він уболівав тепер за своїх, ковалівських, щоб не дати їм знову зійти з рівної дороги (В. Кучер).

зійти́ / схо́дити з ума́ (з ро́зуму, з глу́зду). 1. Стати психічно хворим, збожеволіти. Час давно б зрозуміти жандармським чинам, що коли б він і був симулянтом насправді, то в лікарні давно вже зійшов би з ума (О. Левада); Ти дала мені тільки розхитані нерви,— і от тепер я чую, що зійду з глузду... (Г. Хоткевич); // Поводитися безглуздо, нерозумно. — Де криниця, а де я..? Чи я з ума зійшла, чи що?.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — От, видите, бігме, я вже забула, так мені баки забили. З розуму сходжу (Л. Мартович).

2. за ким, рідше по чому. Виявляти надмірне захоплення, полонившись ким-, чим-небудь; упадати за кимсь. Панянки з ума сходили по його красі, по його норову веселому-сміхотворному (Панас Мирний); Славка... якраз в ту пору буквально з розуму сходила за тим гульвісою (Ірина Вільде).

зійти́ / схо́дити з ума́ (з ро́зуму, з глу́зду). 1. Стати психічно хворим, збожеволіти. Час давно б зрозуміти жандармським чинам, що коли б він і був симулянтом насправді, то в лікарні давно вже зійшов би з ума (О. Левада); Ти дала мені тільки розхитані нерви,— і от тепер я чую, що зійду з глузду... (Г. Хоткевич); // Поводитися безглуздо, нерозумно. — Де криниця, а де я..? Чи я з ума зійшла, чи що?.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — От, видите, бігме, я вже забула, так мені баки забили. З розуму сходжу (Л. Мартович).

2. за ким, рідше по чому. Виявляти надмірне захоплення, полонившись ким-, чим-небудь; упадати за кимсь. Панянки з ума сходили по його красі, по його норову веселому-сміхотворному (Панас Мирний); Славка... якраз в ту пору буквально з розуму сходила за тим гульвісою (Ірина Вільде).

схо́дити / зійти́ з шля́ху якого. Відмовлятися від попередніх поглядів, переконань, наміченої мети, спрямування тощо. Віра Павлівна не хотіла сходити з того шляху, на котрий .. ступила… (Г. Хоткевич).

збива́тися (схо́дити) / зби́тися (зійти́) на манівці́. Втрачати правильний напрямок у поведінці, діяльності; збочувати. Хто придивлявся до життя, той не раз бачив, як сягають вершин сильні і як збиваються на манівці слабодухі (З журналу); — Та що з тобою сталося, Петре? — Зі мною нічого, а от ти, бачу, зовсім уже .. на манівці зійшов (М. Ю. Тарновський).

схо́дити / зійти́ наніве́ць. 1. Зменшуватися у розмірах, вазі і т. ін. до повного щезання; зникати. — Як видобули вже лівий клин — він уперся у лупак або граніт; правий, де ви, мабуть, тепер робите, сходить нанівець. Від розвилки діаметр руди вужчає (Олесь Досвітній).

2. Поступово втрачати силу; падати. Авторитет начальника з кожним днем сходив нанівець (З газети); — Але й Рябокляч не на своєму місці,— додав Гмиря.— Справді, показний наче був. А тепер нанівець зійшов чоловік. Чужим розумом віку не проживеш! (А. Головко).

зійти́ (перевести́ся) на пси. 1. Поступово втратити свою силу, значення. Тепер наш Борислав зовсім на пси зійшов! (І. Франко); Без церкви усяке благе діло зійде на пси (Василь Шевчук).

2. Втратити свої риси, характерні якості; занепасти. — Хіба то дівка? То ж таки ледащо, Усе б співала. Боже успаси! Ми вже й без неї з’їхали нінащо. А з нею геть вже зійдемо на пси (Л. Костенко); — Знаю, знаю,— нетерпляче постукав ногою Хмельницький,— перевівся на пси ти, Лавріне, шептухами почав цікавитись (Н. Рибак).

зійти́ (звести́ся, перевести́ся і т. ін.) / схо́дити (зво́дитися, перево́дитися) ніна́що (нінаві́що). 1. Утратити все, розоритися. Довелося телицю спродати і новий кожух. Звівся [Карпо] нінащо, а довгів [боргів] не сплатив... (М. Коцюбинський); Був собі хазяїн заможненький, була й скотина, було і усяке господарство, а тепер звівся чоловік нінавіщо! (Г. Квітка-Основ’яненко).

2. Втратити свої якості, властивості, характерні риси. Тепер душа, тепер серце звелися нінащо: “Буде добре, аби гроші, Хоть [хоч] ти і ледащо” (Укр. поети-романтики..); Журиться й жінка його роботяща: Перевелись огороди нінащо (І. Манжура).

зійти́ (звести́ся, перевести́ся і т. ін.) / схо́дити (зво́дитися, перево́дитися) ніна́що (нінаві́що). 1. Утратити все, розоритися. Довелося телицю спродати і новий кожух. Звівся [Карпо] нінащо, а довгів [боргів] не сплатив... (М. Коцюбинський); Був собі хазяїн заможненький, була й скотина, було і усяке господарство, а тепер звівся чоловік нінавіщо! (Г. Квітка-Основ’яненко).

2. Втратити свої якості, властивості, характерні риси. Тепер душа, тепер серце звелися нінащо: “Буде добре, аби гроші, Хоть [хоч] ти і ледащо” (Укр. поети-романтики..); Журиться й жінка його роботяща: Перевелись огороди нінащо (І. Манжура).

[усе́] схо́дить / зійшло́ [з рук] кому і без додатка. Залишається безкарним, не поміченим. Коли завинить простий робітник — його покарають. Та коли адміністрація, верхівка — їм усе сходить (Ю. Щербак); Вона .. намагалася верховодити і .. коверзувати. І теж нічого — сходило з рук (М. Стельмах); На нього частенько ображались… Писали, скаржились — все йому сходило з рук (А. Дімаров); // Минає, уладнується як-небудь. [Єфрем:] Іншим якось сходить з рук, а я спіткнувся; підвівся, та вже ґрунту під ногами не почув (М. Кропивницький).

не схо́дити / не зійти́ зі сце́ни. 1. Продовжувати виставлятися в театрі. П’єси [Г. Ф. Квітки-Основ’яненка] не сходять зі сцени театрів і в наші дні (З журналу). не полиша́ти сце́ни. Не полишають сцени українських театрів гостросюжетні п’єси М. Кропивницького (З газети).

2. Продовжувати діяльність в якій-небудь царині, сфері. не полиши́ти сце́ни. Я зобов’язаний .. пояснити її [руїни] корені, аби грядущі [ті, що будуть жити в майбутньому] хоча б не повторили моїх помилок. Щоб уже сьогодні знали, хто є хто, себто діючих осіб і виконавців, оскільки вони ще не полишили сцени (Б. Олійник); // Зберігати своє значення. Відігравши свою антропогенну роль, колективність не сходить зі сцени (З журналу).

[усе́] схо́дить / зійшло́ [з рук] кому і без додатка. Залишається безкарним, не поміченим. Коли завинить простий робітник — його покарають. Та коли адміністрація, верхівка — їм усе сходить (Ю. Щербак); Вона .. намагалася верховодити і .. коверзувати. І теж нічого — сходило з рук (М. Стельмах); На нього частенько ображались… Писали, скаржились — все йому сходило з рук (А. Дімаров); // Минає, уладнується як-небудь. [Єфрем:] Іншим якось сходить з рук, а я спіткнувся; підвівся, та вже ґрунту під ногами не почув (М. Кропивницький).

[усе́] схо́дить / зійшло́ [з рук] кому і без додатка. Залишається безкарним, не поміченим. Коли завинить простий робітник — його покарають. Та коли адміністрація, верхівка — їм усе сходить (Ю. Щербак); Вона .. намагалася верховодити і .. коверзувати. І теж нічого — сходило з рук (М. Стельмах); На нього частенько ображались… Писали, скаржились — все йому сходило з рук (А. Дімаров); // Минає, уладнується як-небудь. [Єфрем:] Іншим якось сходить з рук, а я спіткнувся; підвівся, та вже ґрунту під ногами не почув (М. Кропивницький).

як (мов, на́че і т. ін.) гора́ з плече́й (з пліч) звали́лася (спа́ла, впа́ла, зсу́нулася, зійшла́ і т. ін.) / зва́люється (па́дає, зсува́ється, схо́дить і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось відчув полегшення, звільнившись від важких обов’язків, сумнівів, турбот тощо. [Химка:] Яка я після вашої розмови стала весела,— наче гора з плечей звалилася! (Панас Мирний); Артемові наче гора зсунулася з пліч. Усміхнувся щасливий та мерщій до галушок (А. Головко); В Пантелея Потаповича наче гора з пліч зійшла.., то він тільки не докумекався, скільки треба вносити добрив у пари (П. Оровецький); Вже пройдено третину шляху .. У Маргіт ніби звалювалася гора з плечей (О. Гончар).

як (мов, на́че і т. ін.) гора́ з плече́й (з пліч) звали́лася (спа́ла, впа́ла, зсу́нулася, зійшла́ і т. ін.) / зва́люється (па́дає, зсува́ється, схо́дить і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось відчув полегшення, звільнившись від важких обов’язків, сумнівів, турбот тощо. [Химка:] Яка я після вашої розмови стала весела,— наче гора з плечей звалилася! (Панас Мирний); Артемові наче гора зсунулася з пліч. Усміхнувся щасливий та мерщій до галушок (А. Головко); В Пантелея Потаповича наче гора з пліч зійшла.., то він тільки не докумекався, скільки треба вносити добрив у пари (П. Оровецький); Вже пройдено третину шляху .. У Маргіт ніби звалювалася гора з плечей (О. Гончар).

Словник відмінків

Інфінітив зійти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зійді́мо, зійді́м
2 особа зійди́ зійді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зійду́ зі́йдемо, зі́йдем
2 особа зі́йдеш зі́йдете
3 особа зі́йде зі́йдуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. зійшо́в зійшли́
жін.р. зійшла́
сер.р. зійшло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
зійшо́вши

Словник синонімів

МИНА́ТИ (про час, пору життя, події тощо - наближатися до кінця, закінчуватися), МИНА́ТИСЯ, ІТИ́[ЙТИ], ПРОХО́ДИТИ, ПРОМИНА́ТИ, ЛИ́НУТИ, ПРОТІКА́ТИ, ТЕКТИ́, ПРОПЛИВА́ТИ, СПЛИВА́ТИ, ПЛИВТИ́[ПЛИСТИ́], ПЛИ́НУТИ, СТІКА́ТИ, СХО́ДИТИ[ЗІХО́ДИТИрідше], ЗНИКА́ТИ[ІЗНИКА́ТИрідше], ВИХО́ДИТИрозм.,ПЕРЕХО́ДИТИрозм.,ПРОЛЯГА́ТИрозм. (перев. про час); ТЯГТИ́СЯ[ТЯГНУ́ТИСЯ], ВОЛОКТИ́СЯ, ПРОВОЛІКА́ТИСЯрозм.,ПЕРЕВО́ДИТИСЯрозм. (про час - одноманітно, повільно). - Док.: мину́ти, мину́тися, помину́тисязаст.пройти́, промину́ти, проли́нути, протекти́, перекоти́тисярозм.віддалі́тирозм.спливти́[сплисти́], спли́нути, пропливти́[проплисти́], пропли́нути, стекти́, зійти́, зни́кнути[ізни́кнути][зни́кти][ізни́кти], ви́йти, перейти́, пролягти́, протягти́ся[протягну́тися], проволокти́ся, перевести́ся. Минає година, друга, третя (Б. Грінченко); Вже миналася осінь смертельна І відступала дорогу морозам; пропасниця люта Не докучала недужим (М. Зеров); Літа йшли-минали, старе старілось, молоде росло (Панас Мирний); Не нагадуй про страхи: поминулися вони (Марко Вовчок); Проходили тижні, складались у мі-сяці (Ю. Яновський); Дні надходять буряно й схвильовано проминають (Н. Забіла); -. Годі, годі! Усе вже те оддаліло-проминуло - забувай та кохай мене (Марко Вовчок); Швидко лине новорічна ніч (В. Собко); Величне життя протікає вгорі наді мною (С. Крижанівський); Дні течуть, немов ріка, І рік за роком пропливає; Не знаю, де ти, хто ти, що ти нині, Усе перекотилось без сліда (М. Рильський); Ішли роки, ясні й тривожні, Та не спливали внебуття (М. Гірник); Тяжко-важко, в неописанній тривозі, плила їйгодина за годиною (І. Франко); Стечуть роки - зима прийде незвана Спинити рух думок (М. Стельмах); Ніхто не пише, дні сходять у мене давно однаково (М. Коцюбинський); День зникав (Г. Коцюба); Але коли вийшов рік, нараз одної ночі міщани нападали на царську палату (І. Франко); Ми з тестем з ранку до ночі не розгинаємось, теща - їсти варить та внука бавить. День за днем, ніч за ніччю - так життя й переходило (І. Муратов); За Байдою пролягло піввіку (І. Ле); Час тягнеться помалу. Сонце наче спинилось на горизонті і глузує з нас (П. Колесник); Сумно, поволі, важко волікся час у повдовілій хаті (І. Франко); Проволоклося ще два тижні (Я. Качура); Багато тих вечорів довгих перевелося в нас без розмови, без гомону (Марко Вовчок). - Пор. 2. бі́гти.