-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив зігра́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зігра́ймо
2 особа зігра́й зігра́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зігра́ю зігра́ємо, зігра́єм
2 особа зігра́єш зігра́єте
3 особа зігра́є зігра́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. зігра́в зігра́ли
жін.р. зігра́ла
сер.р. зігра́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
зі́граний
Безособова форма
зі́грано
Дієприслівник
зігра́вши

Словник синонімів

ГРА́ТИ (кого - створювати сценічний образ), ЗОБРАЖА́ТИ, ЗОБРА́ЖУВАТИ, ВИКО́НУВАТИ (перев. зі сл. роль). - Док.: зігра́ти, відігра́ти, зобрази́ти, ви́конати. Як живі стоять перед нами і Ваш Пенежка, і Ваш Бонавентура, і хитрий Виборний, і капосний Феноген, і багато, багато інших, кого тільки Вам не доводилось грати (Панас Мирний); Часто діти зображували героїв своїх улюблених книг - русалок, середньовічних лицарів чи персонажів народних казок (М. Олійник); [Юля:] Я наче знала, що мені доведеться виконувати роль Юлії, і сьогодні вночі повторювала її (З. Мороз).
ГРА́ТИ (брати участь у спектаклі), ВИСТУПА́ТИ, ЛИЦЕДІ́ЯТИзаст. - Док.: зігра́ти, відігра́ти, ви́ступити. Грати у водевілі; - Та й я ж ніколи не виступав на сцені (Леся Українка); Лицедіяти на великій сцені.
I. ПОСТА́ВИТИ (показати на сцені виставу), ЗІГРА́ТИ. - Недок.: ста́вити, гра́ти. - Ми поставимо нові п’єси, а за ті гроші з вистав купимо лісу (А. Шиян); Траплялось, що в тому чи іншому селі не було площадки, де можна було б зіграти виставу, і тоді актори спільно з колгоспниками самі будували її (з журналу).

Словник фразеологізмів

зігра́ти в я́щик, зневажл. Померти. — А-а! Пригадую, пригадую. Був колись такий тип у Сміянах. Та вже давно, як кажуть сучасні дотепники, зіграв у ящик. Помер, царство йому небесне (О. Бердник).

гра́ти / зігра́ти ду́рня (ду́рника) перед ким і без додатка, несхв. 1. Прикидатися таким, що не розуміє, не знає чогось. Розумний дуріє в хмелю, Шахрай грає дурня (Переклад В. Мисика); Варава скривився, ще не знаючи, що йому робити з отцем Миколаєм: чи грати перед ним дурника, чи наодинці так пригрозити, щоб у нього надовго одпала охота строчити доноси (М. Стельмах).

2. перев. док. Опинитися в невигідному, незручному становищі; допустити помилку. Дорощук глянув на Ковальова якимось болісним поглядом. Знову заблудився, зіграв дурня (М. Ю. Тарновський).

гра́ти / зігра́ти ду́рня (ду́рника) перед ким і без додатка, несхв. 1. Прикидатися таким, що не розуміє, не знає чогось. Розумний дуріє в хмелю, Шахрай грає дурня (Переклад В. Мисика); Варава скривився, ще не знаючи, що йому робити з отцем Миколаєм: чи грати перед ним дурника, чи наодинці так пригрозити, щоб у нього надовго одпала охота строчити доноси (М. Стельмах).

2. перев. док. Опинитися в невигідному, незручному становищі; допустити помилку. Дорощук глянув на Ковальова якимось болісним поглядом. Знову заблудився, зіграв дурня (М. Ю. Тарновський).

гра́ти / зігра́ти роль, перев. яку. 1. Мати певне значення, виконувати якісь функції. На контраст до неї .. чоловік .. грав у господі другорядну роль (М. Рильський); В тих диспутах Олесь за дорученням окружкому грав неабияку роль (О. Донченко); Кирусові чорні [вуса] неодмінно грали свою роль (В. Бабляк); Писанка грала колись свою роль і при сватанні (З журналу); Мама, напевно, вже й кається в душі, що влаштувала цю вечірку і дозволила Дарці зіграти роль дорослої .. Дарка осмішила себе перед усім товариством (Ірина Вільде).

2. кого і без додатка. Видавати себе за когось. Ви .. граєте роль обуреного і плетете нісенітниці (І. Франко); — Того вечора я грала зовсім іншу роль (Леся Українка); Хоч і як хотілось Галі Буть твердою, мов скала, Та цієї ролі далі Грать вона вже не могла (С. Воскрекасенко).