-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив зігну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зігні́мо, зігні́м
2 особа зігни́ зігні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зігну́ зігнемо́, зігне́м
2 особа зігне́ш зігнете́
3 особа зігне́ зігну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. зігну́в зігну́ли
жін.р. зігну́ла
сер.р. зігну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
зі́гнутий
Безособова форма
зі́гнуто
Дієприслівник
зігну́вши

Словник синонімів

ГНУ́ТИ (надавати зігнутої форми); ЗГИНА́ТИ, ВИГИНА́ТИ (надавати заокругленої форми). - Док.: зігну́ти, ви́гнути. Залізо б’ють і гнуть прекрасну мідь В горбатих м’язах руки чоловіка (М. Бажан); - Такий здоровий [Гаркуша], що карбованця згина на долоні (О. Стороженко); Вітрило рве і вигинає рею, І свист січе по кораблю, як бич (М. Бажан).
НАГИНА́ТИ (змушувати опускатися донизу верхню частину дерева, трави, гілки тощо), ГНУ́ТИ, ЗГИНА́ТИ, ВГИНА́ТИ[УГИНА́ТИ], НАХИЛЯ́ТИ, ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИпоет.;ПРИГИНА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ (до кого-, чого-небудь - до землі і т. ін.);НАДГИНА́ТИ розм. (трохи згинаючи, нахиляти). - Док.: нагну́ти, зігну́ти, вгну́ти[угну́ти], нахили́ти, похили́ти, схили́ти, пригну́ти, прихили́ти, надігну́ти. Леонід Семенович.. вхопив гілку яблуні, нагнув її (І. Нечуй-Левицький); Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі (Т. Шевченко); Згинає колосся вусате вага золотого зерна (В. Сосюра); Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє; Тонку вербу край дороги Хилить, нахиляє (П. Грабовський); Грона похилили гіллячку (М. Коцюбинський); Теплий вітрець.. схилив до землі білі келехи ромашок (В. Козаченко); Виплива на сині ріки Ясен вечір іздаля - І до ніг йому гвоздики Клонить пристрасна земля (М. Рильський); Червоні лопаті хедера пригинали до серпа важкоколосу пшеницю (Ю. Збанацький); "...Від жалощів у полі квітки в’яли, Дерева з туги верховини До землі прихиляли!" (Панас Мирний). - Пор. 1. гну́ти.
НАХИЛЯ́ТИ (голову, спину, шию), НАГИНА́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, ПРИГИНА́ТИ (трохи, не зовсім); ЗГИНА́ТИ (спину, шию, рідко - голову); ПЕРЕГИНА́ТИпідсил.,ПЕРЕХИЛЯ́ТИпідсил. (спину, шию); ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИпоет. (голову, обличчя, чоло); ОПУСКА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ (голову). - Док.: нахили́ти, нагну́ти, схили́ти, перехня́битидіал.пригну́ти, зігну́ти, перегну́ти, перехили́ти, похили́ти, опусти́ти, прихили́ти. Килина мерщій нахилила обличчя (А. Головко); - Сонька? - перепитала молодичка й так нагнула голову, що її підборіддя стало потрійне (Є. Гуцало); Захвилину Заїка вже стояв на балконі й почтиво схилив спину за кріслом князя (Г. Хоткевич); Низько пригнувши голову, йде [гусак] прямо на неї (А. Дімаров); Кінь став дибки, граціозно зігнувши шию (І. Нечуй-Левицький); Добриловський ще раз граціозно і якось м’яко нахилив шию й голову... перегнув пополовині свою тонку фігуру та й сів у крісло (І. Нечуй-Левицький); Чубенко хилив голову й пускав з руки повід (Ю. Яновський); Ото він і пішов.. тихою ступою, похиливши голову, мов задумався (Г. Квітка-Основ’яненко); Клонить обличчя кохане До узголів’я жона (М. Рильський); Її здалося, що всі люди задивлялись на неї, а вона, прихиляючи голову, тихенько здоровкалась з ними (М. Стельмах).

Словник фразеологізмів

зігну́ти (скрути́ти) в бара́нячий ріг кого. Примусити бути сумирним, слухняним, покірним.— А що може вдіяти Нехльода, коли ми всі згуртуємось? — Доки згуртуємось, то він тебе в баранячий ріг зігне (А. Шиян); [Бобочка:] Дама з таким характером в одну мить скрутить вас у баранячий ріг (В. Собко).

гну́ти (згина́ти, скру́чувати) / зігну́ти (скрути́ти) в дугу́ (в три дуги́, в три поги́белі і т. ін.) кого. 1. Суворістю, утисками примушувати скорятися, бути покірним; пригноблювати, придушувати. В дугу усякого він [магнат] гнув, Аж поки то якась Зозуля Його із міста не зіпхнула (Панас Мирний); — А отих хлопів та українських ходачкових дворян ми скрутимо в три погибелі (І. Нечуй-Левицький).

2. Мучити, гнітити. — Ще, брат, Федора сплоха не зігнеш… Гнули його в три погибелі всякі недолі, гнули, як лозу на каблучку… А що — зігнули?.. (Панас Мирний). гну́ти в сук. Оп’ять [знову] війна і різанина, Оп’ять біда гне в сук Латина (І. Котляревський).

гну́ти (згина́ти, скру́чувати) / зігну́ти (скрути́ти) в дугу́ (в три дуги́, в три поги́белі і т. ін.) кого. 1. Суворістю, утисками примушувати скорятися, бути покірним; пригноблювати, придушувати. В дугу усякого він [магнат] гнув, Аж поки то якась Зозуля Його із міста не зіпхнула (Панас Мирний); — А отих хлопів та українських ходачкових дворян ми скрутимо в три погибелі (І. Нечуй-Левицький).

2. Мучити, гнітити. — Ще, брат, Федора сплоха не зігнеш… Гнули його в три погибелі всякі недолі, гнули, як лозу на каблучку… А що — зігнули?.. (Панас Мирний). гну́ти в сук. Оп’ять [знову] війна і різанина, Оп’ять біда гне в сук Латина (І. Котляревський).

гну́ти (згина́ти, скру́чувати) / зігну́ти (скрути́ти) в дугу́ (в три дуги́, в три поги́белі і т. ін.) кого. 1. Суворістю, утисками примушувати скорятися, бути покірним; пригноблювати, придушувати. В дугу усякого він [магнат] гнув, Аж поки то якась Зозуля Його із міста не зіпхнула (Панас Мирний); — А отих хлопів та українських ходачкових дворян ми скрутимо в три погибелі (І. Нечуй-Левицький).

2. Мучити, гнітити. — Ще, брат, Федора сплоха не зігнеш… Гнули його в три погибелі всякі недолі, гнули, як лозу на каблучку… А що — зігнули?.. (Панас Мирний). гну́ти в сук. Оп’ять [знову] війна і різанина, Оп’ять біда гне в сук Латина (І. Котляревський).

гну́ти (згина́ти) / зігну́ти спи́ну (ши́ю, карк, хребе́т і т. ін.). 1. Тяжко працювати. Сокало неохоче віддав перепустку Йванові. Йому б отаку!.. Попросити по-людському. Ні, не дають. Недаремно ж [Іван] на німців гнув спину. Жаль, не провалили черпаком отим голову. Зрадник! (А. Дімаров); — Не можна далі жити отак! — говорила літня селянка-біднячка, яка все життя гнула спину на поміщицькій землі (З газети); Грішні душі, просте бидло Гнуло в праці карк свавільний, А канчук гуляв свобідно, Лад піддержував суспільний (І. Франко). згина́ти хребта́. Винороби, що згинати В полі мусили хребти, На щорічне графське свято Хоч-не-хоч, а мали йти (Л. Первомайський).

2. перев. перед ким—чим. Виявляти покірність, запобігати, підлещуватися. — Не люблю я покорятись та гнути перед усяким дідьком спину (І. Нечуй-Левицький); Бувало Микита, мій дід, кожум’яка, Столітня дідівська нерадісна путь! Ніколи, розказують люди, не плакав І другим заказував спину не гнуть (А. Малишко); Нема чого їй гнути ні перед ким спину (Остап Вишня); Невже так і треба шию перед боярами гнути, хіба ми не люди? (А. Хижняк); А хто жадав собі за смак Згинати спину перед сильним (Я. Щоголів); // перев. перед чим. Пасувати. Але ніколи я не гнув спину перед бідою і лихоліттям і ніколи не задирав голову, коли приходила радість (О. Довженко).

гну́ти (згина́ти) / зігну́ти спи́ну (ши́ю, карк, хребе́т і т. ін.). 1. Тяжко працювати. Сокало неохоче віддав перепустку Йванові. Йому б отаку!.. Попросити по-людському. Ні, не дають. Недаремно ж [Іван] на німців гнув спину. Жаль, не провалили черпаком отим голову. Зрадник! (А. Дімаров); — Не можна далі жити отак! — говорила літня селянка-біднячка, яка все життя гнула спину на поміщицькій землі (З газети); Грішні душі, просте бидло Гнуло в праці карк свавільний, А канчук гуляв свобідно, Лад піддержував суспільний (І. Франко). згина́ти хребта́. Винороби, що згинати В полі мусили хребти, На щорічне графське свято Хоч-не-хоч, а мали йти (Л. Первомайський).

2. перев. перед ким—чим. Виявляти покірність, запобігати, підлещуватися. — Не люблю я покорятись та гнути перед усяким дідьком спину (І. Нечуй-Левицький); Бувало Микита, мій дід, кожум’яка, Столітня дідівська нерадісна путь! Ніколи, розказують люди, не плакав І другим заказував спину не гнуть (А. Малишко); Нема чого їй гнути ні перед ким спину (Остап Вишня); Невже так і треба шию перед боярами гнути, хіба ми не люди? (А. Хижняк); А хто жадав собі за смак Згинати спину перед сильним (Я. Щоголів); // перев. перед чим. Пасувати. Але ніколи я не гнув спину перед бідою і лихоліттям і ніколи не задирав голову, коли приходила радість (О. Довженко).

гну́ти (згина́ти) / зігну́ти спи́ну (ши́ю, карк, хребе́т і т. ін.). 1. Тяжко працювати. Сокало неохоче віддав перепустку Йванові. Йому б отаку!.. Попросити по-людському. Ні, не дають. Недаремно ж [Іван] на німців гнув спину. Жаль, не провалили черпаком отим голову. Зрадник! (А. Дімаров); — Не можна далі жити отак! — говорила літня селянка-біднячка, яка все життя гнула спину на поміщицькій землі (З газети); Грішні душі, просте бидло Гнуло в праці карк свавільний, А канчук гуляв свобідно, Лад піддержував суспільний (І. Франко). згина́ти хребта́. Винороби, що згинати В полі мусили хребти, На щорічне графське свято Хоч-не-хоч, а мали йти (Л. Первомайський).

2. перев. перед ким—чим. Виявляти покірність, запобігати, підлещуватися. — Не люблю я покорятись та гнути перед усяким дідьком спину (І. Нечуй-Левицький); Бувало Микита, мій дід, кожум’яка, Столітня дідівська нерадісна путь! Ніколи, розказують люди, не плакав І другим заказував спину не гнуть (А. Малишко); Нема чого їй гнути ні перед ким спину (Остап Вишня); Невже так і треба шию перед боярами гнути, хіба ми не люди? (А. Хижняк); А хто жадав собі за смак Згинати спину перед сильним (Я. Щоголів); // перев. перед чим. Пасувати. Але ніколи я не гнув спину перед бідою і лихоліттям і ніколи не задирав голову, коли приходила радість (О. Довженко).

гну́ти (згина́ти) / зігну́ти спи́ну (ши́ю, карк, хребе́т і т. ін.). 1. Тяжко працювати. Сокало неохоче віддав перепустку Йванові. Йому б отаку!.. Попросити по-людському. Ні, не дають. Недаремно ж [Іван] на німців гнув спину. Жаль, не провалили черпаком отим голову. Зрадник! (А. Дімаров); — Не можна далі жити отак! — говорила літня селянка-біднячка, яка все життя гнула спину на поміщицькій землі (З газети); Грішні душі, просте бидло Гнуло в праці карк свавільний, А канчук гуляв свобідно, Лад піддержував суспільний (І. Франко). згина́ти хребта́. Винороби, що згинати В полі мусили хребти, На щорічне графське свято Хоч-не-хоч, а мали йти (Л. Первомайський).

2. перев. перед ким—чим. Виявляти покірність, запобігати, підлещуватися. — Не люблю я покорятись та гнути перед усяким дідьком спину (І. Нечуй-Левицький); Бувало Микита, мій дід, кожум’яка, Столітня дідівська нерадісна путь! Ніколи, розказують люди, не плакав І другим заказував спину не гнуть (А. Малишко); Нема чого їй гнути ні перед ким спину (Остап Вишня); Невже так і треба шию перед боярами гнути, хіба ми не люди? (А. Хижняк); А хто жадав собі за смак Згинати спину перед сильним (Я. Щоголів); // перев. перед чим. Пасувати. Але ніколи я не гнув спину перед бідою і лихоліттям і ніколи не задирав голову, коли приходила радість (О. Довженко).