-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив зігна́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зжені́мо, зжені́м
2 особа зжени́ зжені́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зжену́ зженемо́, зжене́м
2 особа зжене́ш зженете́
3 особа зжене́ зжену́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. зігна́в зігна́ли
жін.р. зігна́ла
сер.р. зігна́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
зі́гнаний
Безособова форма
зі́гнано
Дієприслівник
зігна́вши

Словник синонімів

ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИрозм., СКУ́ПЛЮВАТИрозм.,ЗГРОМА́ДЖУВАТИрозм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ, СТЯ́ГУВАТИрідше,ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ, НАГО́НИТИ (перев. про людей - насильно). - Док.: зібра́ти, назбира́ти, ску́пчити, ску́пити, згрома́дити, зосере́дити, сконцентрува́ти, стягти́, стягну́ти, настяга́ти, підтягти́, підтягну́ти, зігна́ти, зогна́тирозм.назганя́ти, назго́нити, нагна́ти. Сполох літав над селом.. і збирав народ (М. Коцюбинський); Казкові скарби скупчує він у своєму палаці на Петромі (З. Тулуб); Навесністепові вітри купчили молочно-сизі хмари (Н. Рибак); Постановили [Супрун і Кривоніс] підмовляти потаєнці козаків, селян та міщан, скупити підмовлених повстанців в загони і потім.. приставати до козацького війська (І. Нечуй-Левицький); Кутузов зосередив війська на захисті підступів до Півдня Росії (П. Кочура); Біла армія барона Врангеля.. підтягає резерви кубанців, донців, концентрує танки й бомбовози (Ю. Яновський); Десяцькі ходили по дворах, зганяли на сходку (Ю. Яновський); З слобід і хуторів нагнали народу тисячами; рівняли дороги, підгачували греблі (О. Стороженко).

Словник фразеологізмів

зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти злість (зло, доса́ду, се́рце і т. ін.) на кому. Мститися не тому, хто викликав роздратування, невдоволення, гнів, а кому-небудь іншому. — Оце було її діти пустують, вона на них сердиться, а на мені згонить злість (І. Нечуй-Левицький); Її, як дівку, відкілясь здалека взяту, поїдом їли, .. били і всяку досаду на їй зганяли (Грицько Григоренко); [Катерина:] Пан сотник дуже свариться, як углядить твої сльози, і на нас .. зганя своє серце (О. Стороженко); Сьогодні в Тимка був такий настрій, що йому хотілося придиратися за дрібниці, і він вирішив зачепити Сергія, щоб зігнати на ньому своє зло (Григорій Тютюнник).

зво́дити (зганя́ти) / звести́ (зігна́ти) зі сві́ту кого. Доводити кого-небудь до загибелі, до смерті. [Ярина:] Мамо! Тату! За віщо ж ви мене зганяєте зі світу? (І. Карпенко-Карий); — Хіба ж таке забудем? — голос Демида затремтів.— Бачиш, яка доля наша однакова, твого батька і мого шляхта з світу звела (Н. Рибак); Бо всі оті нероби й базіки, забачивши такого чоловіка, ганятимуться за ним, аж поки зведуть зі світу (П. Загребельний); — Коли видужила і стала здорова, взнала сама, що він [чоловік] добре робив. Згадую тепер, як підозрівала його, ніби хоче з світу звести (В. Барка); Нехай їй біс. Тій гаспидській горілці! Вона мене з світу зжене (П. Гулак-Артемовський).

зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти злість (зло, доса́ду, се́рце і т. ін.) на кому. Мститися не тому, хто викликав роздратування, невдоволення, гнів, а кому-небудь іншому. — Оце було її діти пустують, вона на них сердиться, а на мені згонить злість (І. Нечуй-Левицький); Її, як дівку, відкілясь здалека взяту, поїдом їли, .. били і всяку досаду на їй зганяли (Грицько Григоренко); [Катерина:] Пан сотник дуже свариться, як углядить твої сльози, і на нас .. зганя своє серце (О. Стороженко); Сьогодні в Тимка був такий настрій, що йому хотілося придиратися за дрібниці, і він вирішив зачепити Сергія, щоб зігнати на ньому своє зло (Григорій Тютюнник).

зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти злість (зло, доса́ду, се́рце і т. ін.) на кому. Мститися не тому, хто викликав роздратування, невдоволення, гнів, а кому-небудь іншому. — Оце було її діти пустують, вона на них сердиться, а на мені згонить злість (І. Нечуй-Левицький); Її, як дівку, відкілясь здалека взяту, поїдом їли, .. били і всяку досаду на їй зганяли (Грицько Григоренко); [Катерина:] Пан сотник дуже свариться, як углядить твої сльози, і на нас .. зганя своє серце (О. Стороженко); Сьогодні в Тимка був такий настрій, що йому хотілося придиратися за дрібниці, і він вирішив зачепити Сергія, щоб зігнати на ньому своє зло (Григорій Тютюнник).

зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти оско́му (оско́мину) на кому—чому. Переносити гнів, роздратування за щось на кого-, що-небудь. [Бурятинський:] З батьком, видно, знов за щось посварився, а на організації оскому прийшов зганяти (О. Гончар); — Ти, мамо, зла чогось сьогодні. На батька маєш гнів, а на мені оскому зганяєш (І. Цюпа); — Лежу й не встаю. Так усе болить. А тут ще батько сердиться, що ти в тюрмі, я нездужаю. Згонить оскому на мені, лає мене (А. Тесленко); // Мститися кому-небудь за щось. Хотілося б зогнать оскому На коронованих главах, На тих помазаниках Божих (Т. Шевченко).

зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти оско́му (оско́мину) на кому—чому. Переносити гнів, роздратування за щось на кого-, що-небудь. [Бурятинський:] З батьком, видно, знов за щось посварився, а на організації оскому прийшов зганяти (О. Гончар); — Ти, мамо, зла чогось сьогодні. На батька маєш гнів, а на мені оскому зганяєш (І. Цюпа); — Лежу й не встаю. Так усе болить. А тут ще батько сердиться, що ти в тюрмі, я нездужаю. Згонить оскому на мені, лає мене (А. Тесленко); // Мститися кому-небудь за щось. Хотілося б зогнать оскому На коронованих главах, На тих помазаниках Божих (Т. Шевченко).

зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти злість (зло, доса́ду, се́рце і т. ін.) на кому. Мститися не тому, хто викликав роздратування, невдоволення, гнів, а кому-небудь іншому. — Оце було її діти пустують, вона на них сердиться, а на мені згонить злість (І. Нечуй-Левицький); Її, як дівку, відкілясь здалека взяту, поїдом їли, .. били і всяку досаду на їй зганяли (Грицько Григоренко); [Катерина:] Пан сотник дуже свариться, як углядить твої сльози, і на нас .. зганя своє серце (О. Стороженко); Сьогодні в Тимка був такий настрій, що йому хотілося придиратися за дрібниці, і він вирішив зачепити Сергія, щоб зігнати на ньому своє зло (Григорій Тютюнник).