зєдночити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив з’єдно́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   з’єдно́чімо, з’єдно́чім
2 особа з’єдно́чи з’єдно́чіть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа з’єдно́чу з’єдно́чимо, з’єдно́чим
2 особа з’єдно́чиш з’єдно́чите
3 особа з’єдно́чить з’єдно́чать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. з’єдно́чив з’єдно́чили
жін.р. з’єдно́чила
сер.р. з’єдно́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
з’єдно́чений
Безособова форма
з’єдно́чено
Дієприслівник
з’єдно́чивши