ВИДАТНИ́Й (який виділяється серед інших якими-небудь надзвичайними рисами, якостями, особливостями), ВИЗНАЧНИ́Й, ВЕЛИ́КИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙпідсил.,ВІДО́МИЙ, ЧІ́ЛЬНИЙ, ЗНАМЕНИ́ТИЙ підсил., СЛА́ВНИЙ підсил., ЗНА́НИЙрідше. Фольклорна основа притаманна всім справді видатним великим творам усіх віків і народів (М. Рильський); Одразу потрапив [Франко] в оточення молоді, яка вже бачила в ньому визначний поетичний талант (П. Колесник); Дуже дорога нам постать великого Кобзаря України - Тараса Шевченка (з газети); А. В. Луначарський був блискучим літературним і художнім критиком (з журналу); - Я купець, відомий у Києві (І. Нечуй-Левицький); Приїхали також [до Одеси] і чільні діячі та керівники всеросійських громадських інституцій, промислових і торговельних об’єднань, земських союзів та союзів міст (Ю. Смолич); Се та знаменита криниця, до якої з’їздяться люди з далеких сіл (М. Коцюбинський); Від знаного поета народного, селянина Павла Думки з Купчинець, одержали ми кілька поезій (І. Франко). - Пор. славе́тний.

ПРЕКРАСНИЙ (який задовольняє найвищі вимоги, відзначається надзвичайними якостями серед інших потрібних; надзвичайно добрий), ЧУДО́ВИЙ, ЧУДЕ́СНИЙрідше, ЧУДО́ВНИЙрідше, ДОСКОНА́ЛИЙ, ВІДМІ́ННИЙ, НЕЗРІВНЯ́ННИЙ, НЕПЕРЕВЕ́РШЕНИЙ, ІДЕА́ЛЬНИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ, ПЕРШОКЛА́СНИЙ, ПЕРШОСО́РТНИЙрозм., ПЕРШОРЯ́ДНИЙрозм., ПЕРШОРОЗРЯ́ДНИЙрозм. рідше, ПРЕДО́БРИЙпідсил. розм., ЗНАМЕНИ́ТИЙрозм., БОЖЕ́СТВЕННИЙзаст., поет.Книжечки Ваші, - дорогий подарунок, - дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! Читав - наче погожу воду у спеку пив (М. Коцюбинський); Під аркою чудова акустика, хоч концерти влаштовуй... (О. Гончар); - Як його звати, те містечко біля Мілана, куди ви мали поїхати? - Монца. Там чудесна природа (Ю. Яновський); - І як ніхто досі не бачив сього чудовного місця? - думалося йому (Панас Мирний); Проста й разом досконала манера писання обіцяли дати в його [В. Чумака] особі першорядного поета (В. Еллан); - Ми певні: і з дівчат з середньою освітою можуть вийти відмінні працівниці лабораторій, кращі за ваших магістрів (Ю. Шовкопляс); Коло коней він умів ходити добре, і стрілець з нього був незрівнянний (І. Франко); Чудова, неперевершена своєю красою старовинна Софіївка в Умані (з газети); Якби не гадюки, то Буркут був би ідеальним місцем пробування для мене (Леся Українка); Лекції Костомарова перетворювалися на блискучі імпровізації, засновані на чудовому знанні матеріалу (з журналу); Вона зіграла роль, як першокласна актриса (І. Ле); Їх на лаві вже до сотні, Та стають нові й нові Чисті, рівні, першосортні Миски, глечики (П. Дорошко); - Знаменита юшка із свіжого коропа, сьогодні ось тут наловили, - зачерпнув він великою ложкою з казанка юшки в тарілку (Г. Коцюба); Тарасові й тепер, у тишині сонних вулиць, ніби вчувався співучий голос божественного негра (О. Ільченко).

СЛАВЕ́ТНИЙ (який має загальне визнання, широку славу), ЗНАМЕНИ́ТИЙ, УСЛА́ВЛЕНИЙ[ВСЛА́ВЛЕНИЙ], ПРОСЛА́ВЛЕНИЙ, СЛАВНОЗВІ́СНИЙ, СЛА́ВНИЙ[СЛА́ВЕНпоет.], ВСЕСЛА́ВНИЙ, ВИСОКОСЛА́ВНИЙ, ЗНАКОМИ́ТИЙрозм.,СЛАВУ́ТНІЙ[СЛАВУ́ТНИЙ]заст.; СВІТОВИ́Й (визнаний у всьому світі), СВІТОСЛА́ВНИЙ. З сивої блакиті віків.. постають горді образи славетних прадідів великих.. - Хмельницького, Палія, Кармалюка, Залізняка (О. Довженко); Одна з давніших дум, знаменита дума про Самійла Кішку, виявляє в авторі неабиякого знавця умов тогочасного козацького побуту, умов турецької неволі (М. Рильський); Відомий і забутий, Прославлений, осміяний, владар І раб - він [Бетховен] умирав (М. Рильський); Славнозвісний співак; Славний лицар Дон-Кіхот роз’їжджав по світах на своїм Росинанті (О. Гончар); Святослав самотою з малою дружиною розбив коло Сновська дванадцять тисяч половців і став славен у землі своїй (П. Загребельний); Смугляве обличчя.. нагадувало одно з тих облич, що їх знакомиті митці пензля беруть для Іродіад, Саломей і інших красунь давнини (О. Досвітній); [Іфігенія:] Може... може, спом’януть в піснях Славутню Іфігенію, що рано Загинула за рідний край (Леся Українка); З світовими класиками я ознайомився ще в часи, коли був за стипендіата при двокласовій школі (С. Васильченко). - Пор. 1. видатний.