-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | звіроло́в | звіроло́ви |
| родовий | звіроло́ва | звіроло́вів |
| давальний | звіроло́вові, звіроло́ву | звіроло́вам |
| знахідний | звіроло́ва | звіроло́вів |
| орудний | звіроло́вом | звіроло́вами |
| місцевий | на/у звіроло́вові, звіроло́ві | на/у звіроло́вах |
| кличний | звіроло́ве | звіроло́ви |
Словник синонімів
МИСЛИ́ВЕЦЬ (той, хто займається, захоплюється мисливством), МИСЛИ́ВИЙ розм., ПОЛЮВА́Ч розм.; ЛОВЕ́ЦЬ, ПІЙМА́Ч розм. (перев. той, хто ловить звіра, птахів); ЗВІРОЛО́В (перев. той, хто ловить промислового звіра); ЗВІРОБІ́Й, ЗВІРОБІ́ЙНИК (той, хто полює на морського звіра); СТРІЛЕ́ЦЬ (той, хто полює з рушницею). Здоровенний вовк промчав крізь цеп стрільців, хоча в нього одночасно вистрілили троє мисливців (З. Тулуб); В хату просяться не раз На нічліг мисливі (Д. Павличко); Розтеклись ловці по гаю, полювали цілу днину (Леся Українка); Живе тут у тьмі незайманих дібров Відлюдний смолокур і звіролов (М. Бажан); З бухти Примітка, де "Лахтак" висаджував звіробоїв, недавно приїздив мисливець (М. Трублаїні).