звиватися 1 значень

-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив звива́тися, звива́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   звива́ймося, звива́ймось
2 особа звива́йся, звива́йсь звива́йтеся, звива́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа звива́тимуся, звива́тимусь звива́тимемося, звива́тимемось, звива́тимемся
2 особа звива́тимешся звива́тиметеся, звива́тиметесь
3 особа звива́тиметься звива́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа звива́юся, звива́юсь звива́ємося, звива́ємось, звива́ємся
2 особа звива́єшся звива́єтеся, звива́єтесь
3 особа звива́ється звива́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
звива́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. звива́вся, звива́всь звива́лися, звива́лись
жін. р. звива́лася, звива́лась
сер. р. звива́лося, звива́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
звива́вшись

Словник синонімів

БО́РСАТИСЯ (робити різкі безладні рухи руками, ногами, усім тілом, намагаючись вирватися, звільнитися від когось, чогось), БИ́ТИСЯ, ША́РПАТИСЯ, ЗВИВА́ТИСЯ. Найбільше страждали тут вівці: вони по черево тонули в піску і на підйомі безпорадно борсалися в ньому, та й люди насилу витягали ноги (З. Тулуб); Він знов безтямно, безумно почав битисяя, шарпатися ногами, звиватися, мов уж, усім своїм сплутаним тілом (Г. Хоткевич). - Пор. 4. би́тися, ко́рчитися.
ЗВИВА́ТИСЯ (про дорогу, річку і т. ін. - мати вигини, зигзаги), ВИГИНА́ТИСЯ, ВИ́ТИСЯ, ПЕТЛЯ́ТИ, ЗМІЇ́ТИСЯ, КРУТИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ[ВВИВА́ТИСЯ]розм.,ГАДЮ́ЧИТИСЯрозм.,ПЕТЛЮВА́ТИдіал.Звившись гадюкою, пославсь [шлях] од великого села Пісок аж до славного колись Ромодану (Панас Мирний); Оце тая стежечка Ізвивається (І. Франко); Там, де Ятрань круто в’ється, З-під каменя б’є вода - Там дівчина воду брала, Чорнобрива, молода (пісня); Крута і звивиста дорога весь час зміїлася вздовж Ляториці (С. Журахович); Від хутірця один шлях вився - увивався до.. гаю (Марко Вовчок); І гадючаться землею тріщини-розколини, і жовкне трава (З. Тулуб); Із заходу на схід петлював маленький струмок (В. Козаченко).
КО́РЧИТИСЯ (вигинатися в корчах, зводитися від судоми), ЗВИВА́ТИСЯ, СУДО́МИТИСЯ, КОРО́ДИ́ТИСЯрозм., ПРУЧА́ТИСЯрозм. - Док.: ско́рчитися, поко́рчитися, зви́тися, зви́нутися[ізви́нутися]діал. зсудо́митися. Безталанні мученики корчились, побивались, а жовніри черпали окріп і все поливали їх зверху од ніг до голови (І. Нечуй-Левицький); Стогнучи, звивається на землі невідомий (М. Стельмах); Сіре від пороху обличчя йому зсудомилось (П. Панч); Його рана була дуже незначною. Та все ж шкрябнуло, пруга наварило, й кородиться рука від того болю (І. Ле); Звернулося [дитя] і впало.. Б’є ніжками, дуже пручається і поволеньки синіє (В. Стефаник). - Пор. 4. би́тися, бо́рсатися.
КРУЖЛЯ́ТИ (рухатися, описуючи кола), КОЛУВА́ТИ, КРУЖА́ТИрозм.,КРУЖЕЛЯ́ТИ[КРУЖЕНЯ́ТИ]розм.,КРУЖИ́ТИрозм.,КРУЖИ́ТИСЯрозм.,КРУГЛЯ́ТИдіал.;КРУТИ́ТИСЯ, ЗВИВА́ТИСЯ (перев. літаючи); КОЛЕСУВА́ТИрозм., КОЛЕСИ́ТИрозм. (літаючи, їздячи, ходячи); ВИ́ТИСЯ (літаючи). Кружляють літаки вгорі, І голуби в диму кружляють (Л. Первомайський); Сонце по небі колує (І. Франко); Стрикізки кружали невтомно над водою (О. Кобилянська); Ворон бачив Остряницю й Хмеля, Над полтавським боєм кружеляє (А. Малишко); Тухольські молодці з криком, мов ворони, кружили довкола становища ворогів (І. Франко); Граки все кругляли побіля своїх гнізд (Л. Яновська); В небі крутились білі мартини й чайки (І. Нечуй-Левицький); У високому небі звиваються птахи (О. Гончар); В її [Тухольщини] лазуровім, чистім повітрі.. колесує орел-беркут (І. Франко); В’ється вороння З ранку до півдня (А. Малишко).

Словник фразеологізмів

ви́тися (звива́тися, крути́тися і т. ін.) в’юно́м (ли́сом) біля кого, навколо кого. Підлещуючись, догоджати кому-небудь, упадати біля когось. Як відходили [панотчики], то червоний стукав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього (Л. Мартович); Біля нього [Піскового] в’юном крутився старий Митрофан Лизя (Іван Ле). викру́чуватися в’юно́м. Мати в’юном викручувалася навколо знатної гості і аж надто принижувалася улесливістю (А. Хижняк).