ЗЛІСТЬ (почуття сильної недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь), ЗЛО́БА́, ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ЖОВЧ, ЛЮТЬпідсил.,РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬпідсил.,ЛЮ́ТОЩІмн., підсил.,ШАЛпідсил.,ШАЛЕ́НСТВОпідсил.,ШАЛЬГА́діал.,ЗАВЗЯ́ТОКдіал.,ЗАЇ́ЛІСТЬдіал.,Я́РІСТЬрідше,ЯРрідко. І батьківська несправедливість закладає злість і ненависть в дитяче серце (М. Коцюбинський); - Не злобою все має жити на світі! (М. Стельмах); Маси врангелівської кінноти.. з озлобленістю і впертістю приречених рвались з півночі до кримських перешийків (О. Гончар); Він ішов, весь переповнений люттю, котру не було на що вилити (Г. Хоткевич); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Не хотіла [Ганя] сперечатися з ним.. На упір не багато з ним вдіє, хіба доведе його до завзятку. А такого не бажала собі (А. Крушельницький); Він оживився, очі його горіли і з уст щез вираз тупої заїлості (І. Франко). - Пор. 1. лють, непри́язнь.