-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив заінтригува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заінтригу́ймо
2 особа заінтригу́й заінтригу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заінтригу́ю заінтригу́ємо, заінтригу́єм
2 особа заінтригу́єш заінтригу́єте
3 особа заінтригу́є заінтригу́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. заінтригува́в заінтригува́ли
жін.р. заінтригува́ла
сер.р. заінтригува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
заінтриго́ваний
Безособова форма
заінтриго́вано
Дієприслівник
заінтригува́вши

Словник синонімів

ЦІКА́ВИТИкого (привертати чиюсь увагу, викликати інтерес), ЗАЦІКА́ВЛЮВАТИ, ІНТЕРЕСУВА́ТИ, ПРИВА́БЛЮВАТИ, РУ́ПИТИкому, діал.; ІНТРИГУВА́ТИ (загадковістю, неясністю, таємничістю). - Док.: заціка́вити, заінтересува́ти, прива́бити, заінтригува́ти. Нерозв’язана загадка цікавить, навіває жаль або тугу (І. Франко); Данило, хвилюючись, починає говорити, і його оповідання відразу зацікавлює воєнкома (М. Стельмах); - Ви, очевидячки, в якійсь справі до мене? - Так. В справі, яка, наскільки я зміг зрозуміти, не може вас не інтересувати (А. Головко); Було в дівчині щось таке, що й привабило Ярину (С. Скляренко); Він закривається очима й плечима, йому ніщо не рупить (Ганна Барвінок); Це почало мене інтригувати. Невже він стежить за мною? (М. Коцюбинський).