-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив запові́сти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа запові́м заповімо́
2 особа заповіси́ заповісте́
3 особа запові́сть  
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. запові́в заповіли́
жін.р. заповіла́
сер.р. заповіло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
запові́вши

Словник синонімів

ЗАПОВІДА́ТИ (залишати що-небудь комусь у спадок), ВІДКА́ЗУВАТИрозм.; ВІДПИ́СУВАТИрозм.,ЗАПИ́СУВАТИрозм.,ПЕРЕПИ́СУВАТИрозм. (даючи письмове розпорядження). - Док.: запові́сти́, відказа́ти, відписа́ти, записа́ти, переписа́ти. [Ернест:] Тітка заповіла мені дім (І. Франко); - Вмираю, діти, - сказав він.. Хату я одказую на обидвох синів навпіл (П. Козланюк); - Я вже надумала, кому що повіддавати, коли помру. От хату свою я йому відписую, - й тітка Меланка кивнула на мене (Є. Гуцало); Карпова тітка померла - десь у городі служила стара дівка, самотня, і записала Карпові двісті рублів (М. Коцюбинський); Отак собі цей Гринько роздумав та й переписав ціле своє господарство на жінку (Лесь Мартович). - Пор. 2. залиша́ти.