-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив заміта́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заміта́ймо
2 особа заміта́й заміта́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заміта́тиму заміта́тимемо, заміта́тимем
2 особа заміта́тимеш заміта́тимете
3 особа заміта́тиме заміта́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа заміта́ю заміта́ємо, заміта́єм
2 особа заміта́єш заміта́єте
3 особа заміта́є заміта́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
заміта́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. заміта́в заміта́ли
жін. р. заміта́ла
сер. р. заміта́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заміта́вши

Словник синонімів

ЗАМІТА́ТИ (мітлою, віником збирати з якоїсь поверхні сміття), МЕСТИ́, ПІДМІТА́ТИ, ВИМІТА́ТИ, ОБМІТА́ТИ (навколо чого-небудь). - Док.: замести́, підмести́, ви́мести, обмести́. Він знов приймавсь за роботу, носив воду і дрова, замітав двір (М. Коцюбинський); Місто ще спало. Тільки невтомні двірники вже мели тротуари і поливали їх водою (В. Гжицький); Папаяніс зачинив вікно, взяв у сінях віник і почав підмітати підлогу (М. Чабанівський); Раз уранці Мелашка вимела хату й половину сіней, обмела коло своєї призьби.. та й пішла в хату (І. Нечуй-Левицький).

Словник фразеологізмів

заміта́ти / замести́ сліди́ чиї, чого і без додатка. Знищувати, приховувати все, що може викривати які-небудь таємні або несхвальні дії, вчинки і т. ін. Практичний рахівник узяв собі добре правило: бути обережним і своєчасно замітати сліди (І. Кириленко); Мені прийшла мисль [думка], що Чагар побачив, як він далеко забрів у розмовах зі мною, і поспішив замести сліди (М. Хвильовий).