ОДРУ́ЖЕНА (яка має чоловіка), ЗАМІ́ЖНЯ́, ЗАМУ́ЖНЯ, ЗА́МУЖЕМ, ЗА́МІЖЖЮ[ЗА́МУЖЖЮ]розм. (ужив. у складі групи присудка). Я гадала, що Маня коли ще не одружена, то напевно готується до весілля (Ірина Вільде); Війну Лукія зустріла вже заміжньою жінкою з дитиною на руках (О. Гончар); З чотирьох доньок була лиш найстарша та Ірина замужня (О. Кобилянська); Дві дорослі дочки [у матері]. Одна замужем, у Конотопі живе, друга у Ленінграді, художниця (І. Муратов); - Хіба вона заміжжю? - запитала Пріська. - Уже другий рік (Л. Яновська); У неї є небога замужжю! Чоловік і троє дітей (Ганна Барвінок).