ЗАКВІ́ТЧУВАТИ (прикрашати квітами, зіллям), КВІТЧА́ТИ, УКВІ́ТЧУВАТИ, ЗАМА́ЮВАТИ, МА́ЇТИдіал.; ЗАКОСИ́ЧУВАТИ, ЗАТИКА́ТИзаст. (волосся або головний убір); УВІ́НЧУВАТИ, ВІНЧА́ТИпоет. (вінком). - Док.: заквітча́ти, уквітча́ти, замаї́ти, зама́яти, закоси́чити, зати́кати, увінча́ти. Щовечора вона надівала на голову червону стрічку, заквітчувала голову квітками та барвінком (І. Нечуй-Левицький); Франка й собі призналася, як її кохає Іван, ..як квітами квітчав її коси (С. Чорнобривець); І кожну картку уквітчала Фрося із чорнобривців сплетеним вінком (М. Бажан); Спрадавна вербену вважали чудодійною. В сиву давнину служителі релігійного культу замаювали нею олтарі під час жертвоприношень (з журналу); Життя одному квіттям все маїть, а терням треться до грудей другого (Уляна Кравченко); Він зриває квітку та закосичує нею кресаню (М. Коцюбинський); Та й вирвемо квіточку зелененьку, та й затичем Марусю молоденьку (Словник Б. Грінченка); Вістря списа кожен воїн увінчував листком лавра... (О. Гончар). - Пор. 1. прикраша́ти.