ЗАМРІ́ЯНИЙ (який поринув у мрії), МРІЙЛИ́ВИЙ, МРІ́ЙНИЙ, РОЗМРІ́ЯНИЙпідсил. розм.,ЗАМА́РЕНИЙрозм.,РОЗМА́РЕНИЙпідсил. розм. - А мені такі подобаються, замріяні й несміливі, - мовив Мишко й глянув на дівчину (В. Кучер); Увійшов Володя Сосюра.. Смуглявий, мрійний... (О. Ковінька); Одна молода залюблена дівчина, вічно розмріяна, неначе кам’яніла з якоїсь розкоші коло тих рож (О. Кобилянська); Мовчить [Паріс] розмарений, поглядає на царський двір (Леся Українка).