заманячіти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | заманячі́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | заманячі́ймо | |
| 2 особа | заманячі́й | заманячі́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | заманячі́ю | заманячі́ємо, заманячі́єм |
| 2 особа | заманячі́єш | заманячі́єте |
| 3 особа | заманячі́є | заманячі́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | заманячі́в | заманячі́ли |
| жін.р. | заманячі́ла | |
| сер.р. | заманячі́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| заманячі́вши | ||