заманячити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(завиднітися) [діал.]
Словник відмінків
| Інфінітив | заманя́чи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | заманя́чмо, заманячі́мо | |
| 2 особа | заманя́ч, заманячи́ | заманя́чте, заманячі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | заманя́чу́ | заманя́чимо́, заманя́чи́м |
| 2 особа | заманя́чи́ш | заманя́чите́ |
| 3 особа | заманя́чи́ть | заманя́ча́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | заманя́чи́в | заманя́чи́ли |
| жін.р. | заманя́чи́ла | |
| сер.р. | заманя́чи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| заманя́чи́вши | ||