замакі́трити го́лову (світ) кому. Позбавити кого-небудь здатності розумно, логічно мислити. — Як стануть тебе відсилати від дверей до дверей, від номера до номера, то в кінці так замакітрять тобі голову, що вже сама не знаєш, чого від тебе хочуть і чого тобі від них треба (Ірина Вільде); // Ви́кликати почуття любові у кого-небудь, закохати когось у себе. [Тетяна:] Аж ось на тім тижні і з’явився він [борець] у нас; як тільки з’явився, так зразу і заковерзував миром, а дівчатам прямо замакітрив світ! (М. Кропивницький).