-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив залі́зти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   залі́зьмо
2 особа залі́зь залі́зьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа залі́зу залі́земо, залі́зем
2 особа залі́зеш залі́зете
3 особа залі́зе залі́зуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. залі́з залі́зли
жін.р. залі́зла
сер.р. залі́зло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
залі́зши

Словник синонімів

ВИЛА́ЗИТИ (лізти нагору, чіпляючись за що-небудь), ВИЛІЗА́ТИрідше,ЗАЛА́ЗИТИ, ЗАЛІЗА́ТИрідше,П’ЯСТИ́СЯ, ПНУ́ТИСЯ, ДЕ́РТИСЯ[ДРА́ТИСЯ], ВИДИРА́ТИСЯ, ВИКАРА́БКУВАТИСЯрозм.,ДРЯ́ПАТИСЯрозм.,ВИДРЯ́ПУВАТИСЯрозм.,ВИШКРЯ́БУВАТИСЯрозм. рідко. - Док.: ви́лізти, залі́зти, ви́пнутися, ви́дертися, ви́карабкатися, ви́дряпатися, ви́шкрябатися, ви́теребитисяфам.ви́караскатисярозм. рідко.Мухтаров по скелі вилазив на гору (І. Ле); Кость двічі зривався, поки виліз на стріху (О. Донченко); Катря залазить на віз, розстеляє сіряк і сідає (А. Головко); Гойдаючи рудими боками, п’ялися по крутих стежках корови (М. Коцюбинський); Озирався [Козаков], наслухав і знову дерся по камінню, напружуючись усім тілом (О. Гончар); Обережно ступаючи, кінь викарабкався на скелю (Я. Галан); Зараз із самого краю лісу треба було дряпатися на стрімку гору (Лесь Мартович); Вам хочеться підстрибнути, вхопитися руками за канат.. і вишкрябатись на великий дзвін (І. Микитенко); Двоє малих музик з великими басами витеребились аж на піч під саму стелю (І. Нечуй-Левицький); Лікар стоїть у дверях кабінету і якийсь час стежить за тим, як вони з приймальні викараскаються на сходи (Ірина Вільде). - Пор. 1. лі́зти.
ВЛА́ЗИТИ[УЛА́ЗИТИ] (проникати всередину чогось, лізучи повзком, протискуючись), ВЛІЗА́ТИ[УЛІЗА́ТИ], ЗАЛА́ЗИТИ, ЗАПОВЗА́ТИ. - Док.: влі́зти[улі́зти], залі́зти, заповзти́. Вовк старий не влізе до ями (прислів’я); У те ж саме вікно, у котре вкинувся скарб, улізе злодій і останню сорочку витягне (О. Стороженко); Він [пес] давно вже, ще з весни, випорпав собі яму під коморою і залазить туди під час спеки (В. Гжицький); Мовчки він заліз на піч (С. Чорнобривець); Маруся відчинила їх [двері], а вони обірвалися й упали. Заповзла досередини [хатки] (Г. Хоткевич). - Пор. 1. забира́тися.
ЗАБИРА́ТИСЯ (проникати всередину, нагору і т. ін., докладаючи зусиль), ЗАЛА́ЗИТИ, ЗАЛІЗА́ТИ, ВЛА́ЗИТИ[УЛА́ЗИТИ], ВЛІЗА́ТИ[УЛІЗА́ТИ], ВИЛА́ЗИТИ (тільки нагору). - Док.: забра́тися, залі́зти, влі́зти[улі́зти], ви́лізти. В Тоні аж серце холонуло, щоб він не зірвався, а він, по-мавп’ячому деручкий, забирався дедалі вище (О. Гончар); Залізла лисичка в курник і всіх курей передушила (казка); Вояки саме влазили на барикаду (І. Франко); З чагарників на високу кручу вилазили двоє наймолодших партизанів (О. Десняк). - Пор. 1. вла́зити.

Словник фразеологізмів

лі́зти (рідше зала́зити) / залі́зти в ду́шу кому, чию, до кого і без додатка. 1. Виявляючи удавану люб’язність, приязнь до когось, добиватися його довір’я, прихильності. П. Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць в душу (Леся Українка); В душі господарям лізуть, щоб потім самим панувати (М. Зеров); Спритний, чіпкий, він [Тимошка] розпустив жаднющі щупальці .. Кожному заліз у душу непомітно (П. Рєзніков). лі́зти зміє́ю в ду́шу. — Прикидається сердечним другом, лізе змією в душу!.. (Василь Шевчук); // Всіляко намагатися сподобатися комусь; закохувати когось в себе. [Андрій:] Не залазь ти їй в душу, чуєш, не залазь. Не для тебе вона! (З. Мороз); [Гнат (один):] А очі, очі як горіли в неї!.. Бач, як залізла знов у душу! (І. Карпенко-Карий).

2. Спонукати когось до відвертості всупереч його бажанню. — К чорту всі ваші сподіванки,— ввічливо прогарчав Анрі-Жак,— з якої речі ви лізете до мене в душу? (Ю. Яновський); Буває, лізуть до тебе в душу з хамловитими допитками (О. Гончар); Розпитувати так і не наважився — бо то ж лізти людині в душу (З газети); Пан прокурор залазив у душу обвинувачуваних (І. Франко).

3. Втручатися в чиїсь особисті справи. — Та чи я в твою душу лізу? — сказала тітка Майорчик. — Може, воно й справді все не так (Є. Гуцало); А хай не намагається до неї в душу залізти! Вона цього нікому не дозволить (В. Собко); // Намагатися зрозуміти когось, дізнатися про його наміри, думки, бажання і т. ін. Як він пильно приглядається, як хитро залазить у душу (Ю. Бедзик); Декого вже розкусила Марія і її порадники, та всім не залізеш у душу (А. Хижняк); — Хто ж його знає. Хіба до чужого залізеш у душу? (Григорій Тютюнник).

4. Турбувати, дошкуляти і т. ін. (про що-небудь). Облесний бабин голосок залазив Насті в душу (Я. Качура). залі́зти в са́му ду́шу. Як той ірод, залізло [лихо] в саму душу (Панас Мирний).

лі́зти / залі́зти (полі́зти) в петлю́. 1. Наражати себе на смертельну небезпеку, свідомо ризикувати своїм життям. — Нащо самим у петлю лізти? .. Пропадем, усі пропадем (О. Гончар); Хуторянину думалось одне: розсипав він свої дні, як темну росу, і заліз у петлю (М. Стельмах).

2. Гинути, потрапивши у безвихідне становище. — Тобі, з твоїм характером, треба стати на одному. А то заробиш чахотку. Чи й… — обірвала, прикусила язика. Ірина сама доказала в думці: “Полізеш у петлю” (Ю. Мушкетик).

3. до кого. Потрапляти в залежність до когось. На такому наділі не розженешся, хіба що в петлю до панів та глитаїв залізеш (І. Цюпа).

лі́зти (рідше зала́зити) / залі́зти в ду́шу кому, чию, до кого і без додатка. 1. Виявляючи удавану люб’язність, приязнь до когось, добиватися його довір’я, прихильності. П. Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць в душу (Леся Українка); В душі господарям лізуть, щоб потім самим панувати (М. Зеров); Спритний, чіпкий, він [Тимошка] розпустив жаднющі щупальці .. Кожному заліз у душу непомітно (П. Рєзніков). лі́зти зміє́ю в ду́шу. — Прикидається сердечним другом, лізе змією в душу!.. (Василь Шевчук); // Всіляко намагатися сподобатися комусь; закохувати когось в себе. [Андрій:] Не залазь ти їй в душу, чуєш, не залазь. Не для тебе вона! (З. Мороз); [Гнат (один):] А очі, очі як горіли в неї!.. Бач, як залізла знов у душу! (І. Карпенко-Карий).

2. Спонукати когось до відвертості всупереч його бажанню. — К чорту всі ваші сподіванки,— ввічливо прогарчав Анрі-Жак,— з якої речі ви лізете до мене в душу? (Ю. Яновський); Буває, лізуть до тебе в душу з хамловитими допитками (О. Гончар); Розпитувати так і не наважився — бо то ж лізти людині в душу (З газети); Пан прокурор залазив у душу обвинувачуваних (І. Франко).

3. Втручатися в чиїсь особисті справи. — Та чи я в твою душу лізу? — сказала тітка Майорчик. — Може, воно й справді все не так (Є. Гуцало); А хай не намагається до неї в душу залізти! Вона цього нікому не дозволить (В. Собко); // Намагатися зрозуміти когось, дізнатися про його наміри, думки, бажання і т. ін. Як він пильно приглядається, як хитро залазить у душу (Ю. Бедзик); Декого вже розкусила Марія і її порадники, та всім не залізеш у душу (А. Хижняк); — Хто ж його знає. Хіба до чужого залізеш у душу? (Григорій Тютюнник).

4. Турбувати, дошкуляти і т. ін. (про що-небудь). Облесний бабин голосок залазив Насті в душу (Я. Качура). залі́зти в са́му ду́шу. Як той ірод, залізло [лихо] в саму душу (Панас Мирний).