залізати 1 значень

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив заліза́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заліза́ймо
2 особа заліза́й заліза́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заліза́тиму заліза́тимемо, заліза́тимем
2 особа заліза́тимеш заліза́тимете
3 особа заліза́тиме заліза́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа заліза́ю заліза́ємо, заліза́єм
2 особа заліза́єш заліза́єте
3 особа заліза́є заліза́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
заліза́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. заліза́в заліза́ли
жін. р. заліза́ла
сер. р. заліза́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заліза́вши

Словник синонімів

ВИЛА́ЗИТИ (лізти нагору, чіпляючись за що-небудь), ВИЛІЗА́ТИрідше,ЗАЛА́ЗИТИ, ЗАЛІЗА́ТИрідше,П’ЯСТИ́СЯ, ПНУ́ТИСЯ, ДЕ́РТИСЯ[ДРА́ТИСЯ], ВИДИРА́ТИСЯ, ВИКАРА́БКУВАТИСЯрозм.,ДРЯ́ПАТИСЯрозм.,ВИДРЯ́ПУВАТИСЯрозм.,ВИШКРЯ́БУВАТИСЯрозм. рідко. - Док.: ви́лізти, залі́зти, ви́пнутися, ви́дертися, ви́карабкатися, ви́дряпатися, ви́шкрябатися, ви́теребитисяфам.ви́караскатисярозм. рідко.Мухтаров по скелі вилазив на гору (І. Ле); Кость двічі зривався, поки виліз на стріху (О. Донченко); Катря залазить на віз, розстеляє сіряк і сідає (А. Головко); Гойдаючи рудими боками, п’ялися по крутих стежках корови (М. Коцюбинський); Озирався [Козаков], наслухав і знову дерся по камінню, напружуючись усім тілом (О. Гончар); Обережно ступаючи, кінь викарабкався на скелю (Я. Галан); Зараз із самого краю лісу треба було дряпатися на стрімку гору (Лесь Мартович); Вам хочеться підстрибнути, вхопитися руками за канат.. і вишкрябатись на великий дзвін (І. Микитенко); Двоє малих музик з великими басами витеребились аж на піч під саму стелю (І. Нечуй-Левицький); Лікар стоїть у дверях кабінету і якийсь час стежить за тим, як вони з приймальні викараскаються на сходи (Ірина Вільде). - Пор. 1. лі́зти.
ЗАБИРА́ТИСЯ (проникати всередину, нагору і т. ін., докладаючи зусиль), ЗАЛА́ЗИТИ, ЗАЛІЗА́ТИ, ВЛА́ЗИТИ[УЛА́ЗИТИ], ВЛІЗА́ТИ[УЛІЗА́ТИ], ВИЛА́ЗИТИ (тільки нагору). - Док.: забра́тися, залі́зти, влі́зти[улі́зти], ви́лізти. В Тоні аж серце холонуло, щоб він не зірвався, а він, по-мавп’ячому деручкий, забирався дедалі вище (О. Гончар); Залізла лисичка в курник і всіх курей передушила (казка); Вояки саме влазили на барикаду (І. Франко); З чагарників на високу кручу вилазили двоє наймолодших партизанів (О. Десняк). - Пор. 1. вла́зити.

Словник антонімів

ЗАЛАЗИТИ (ЗАЛІЗАТИ) ВИЛАЗИТИ (ВИЛІЗАТИ)
Потай або відкрито забиратися або потрапляти куди-н., влазити. Лізучи, вибиратися звідки-н.
Залазити у валізку, у замок, у кімнату, в комору, в куток, в магазин, в печеру, в хату, в яму ~  вилазити з валізки, з замку, з кімнати, з комори, з кутка, з магазину, з печери, з хати, з ями. Дитя, жінка, мишка, теля, хлопець, чоловік залазить куди-н. ~  вилазить звідки-н. Залазити ~  вилазити енергійно, зразу, легко, швидко.
Залазити в борги - заборгувати кому-н. ~  вилазити з боргів - сплачувати борги; Залазити в чию-н. шкуру - перевтілюватися, намагатися зрозуміти чийсь стан ~  вилазити із шкури (шкіри) - докладаючи всіх зусиль, робити що-н., добиватися чого-н.
Не так скоро вилізеш, як залізеш (Народне прислів’я).
Вилізання ~ влізання, вилазити ~ влазити Пор. ще: ЗАЛАЗИТИ ~ ЗЛАЗИТИ
ЗАЛАЗИТИ (ЗАЛІЗАТИ) ЗЛАЗИТИ (ЗЛІЗАТИ)
Підніматися на верх чого-н., вилазити. Спускатися з гори чого-н.
Дитя, дівчина, комашня, людина, ящірка залазить на верх чого-н. ~  злазить з гори чого-н. Залазити на будинок, на віз, на горище, на грушу, на дах, на дерево, на камінь, на кущ, на стіл, на шафу ~  злазити з будинку, з воза, з горища, з груші, з даху, з дерева, з каменя, з куща, з печі, зі стола, з шафи; енергійно, зразу, легко, з труднощами, швидко.
Вітер був у той день навісний і.., отже, вилазити, а надто злізати було не дуже-то легко (Леся Українка).
Вилазити ~ злазити, залізання ~ злізання