-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | заля́кувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | заля́куймо |
| 2 особа | заля́куй | заля́куйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | заля́куватиму | заля́куватимемо, заля́куватимем |
| 2 особа | заля́куватимеш | заля́куватимете |
| 3 особа | заля́куватиме | заля́куватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | заля́кую | заля́куємо, заля́куєм |
| 2 особа | заля́куєш | заля́куєте |
| 3 особа | заля́кує | заля́кують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| заля́куючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | заля́кував | заля́кували |
| жін. р. | заля́кувала |
| сер. р. | заля́кувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| заля́куваний |
| Безособова форма |
| заля́кувано |
| Дієприслівник |
| заля́кувавши |
Словник синонімів
ЗАЛЯ́КУВАТИ (викликати в кого-небудь почуття занепокоєння, тривоги, страху, повідомляючи щось, погрожуючи чимсь), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ЛЯКА́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, ЗАСТРА́ШУВАТИ розм. - Док.: заляка́ти, застраха́ти, застраши́ти. Накинувся був [барон] чомусь тільки на Андрія Горленка, залякував його всякими карами, розстрілом навіть... (Є. Кротевич); Тюрмою [Кіндрат] страхав. Та, спасибі, ось Тимоха з мужиками заступились, випустили (А. Головко); Явдоха розібрала, що один [пан] усе лякав її каторжною роботою (О. Донченко); Непийвода більше за всіх лютував і погрожував послати на шибеницю всю варту, котра дала змогу єзуїтові отруїтися (Н. Рибак); Гордій Лобода! У шинелі солдата Стояв ти байдужий до смерті в ту мить, Коли куркулі тебе брали в лещата, Хотіли тебе застрашити й зломить (Л. Первомайський).
ЛЯКА́ТИ (виклика́ти почуття страху, переляку), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, СПОЛО́ХУВАТИ, ПОЛО́ХАТИ, СТРАЩА́ТИ розм. рідше, СПУ́ДЖУВАТИ діал., ЖАХА́ТИ підсил. - Док.: зляка́ти, переляка́ти, наляка́ти, настраха́ти, пристраха́ти, пристраши́ти, настраши́ти, перестраши́ти, споло́хати, наполо́хати, спу́дити, сполоши́ти, переполо́хати, переполоши́ти, потриво́жити, поколо́шкати, сколо́скати, схарапу́дити розм. перепу́дити, вжахну́ти [ужахну́ти]. Ліс стояв тихий, страшний. Кожен шелест лякав дівчину (В. Минко); - Ох, як ви мене перелякали, - сказав він сердечним якимсь голосом (Г. Хоткевич); [Корінь:] Вона дівчат страхає, щоб далеко не запливали (Я. Баш); Так настрахав Демид своїм криком, що й на звітних зборах ніхто йому не дорікав, ніхто не перечив (С. Журахович); - Я вас не хотіла страшити (І. Франко); Грім, котрий ударив о десять кроків від нього [пана], не був би його так перестрашив, як той страшний кашель (І. Франко); Римський імператор боявся посилення Росії і погрожував Богданові Хмельницькому походом на Україну (О. Довженко); Базар починав життя рано.. Вони [господарі яток і рундуків] перші сполохували безпритульників (І. Микитенко); Марусі сказали про смерть опришка не скоро, по тім, як видужала. Боялися потривожити (Г. Хоткевич); Мати стращає, що я змерзну (Панас Мирний); - Ці бунти жахали Олександра Романова, що посилав вірних своїх сатрапів усмиряти їх (М. Рильський). - Пор. заля́кувати.