залюблювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | залю́блювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | залю́блюймо | |
| 2 особа | залю́блюй | залю́блюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | залю́блюватиму | залю́блюватимемо, залю́блюватимем |
| 2 особа | залю́блюватимеш | залю́блюватимете |
| 3 особа | залю́блюватиме | залю́блюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | залю́блюю | залю́блюємо, залю́блюєм |
| 2 особа | залю́блюєш | залю́блюєте |
| 3 особа | залю́блює | залю́блюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| залю́блюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | залю́блював | залю́блювали |
| жін. р. | залю́блювала | |
| сер. р. | залю́блювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| залю́блювавши | ||