залюбити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | залюби́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | залюбі́мо, залюбі́м | |
2 особа | залюби́ | залюбі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | залюблю́ | залю́бимо, залю́бим |
2 особа | залю́биш | залю́бите |
3 особа | залю́бить | залю́блять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | залюби́в | залюби́ли |
жін.р. | залюби́ла | |
сер.р. | залюби́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
залю́блений | ||
Безособова форма | ||
залю́блено | ||
Дієприслівник | ||
залюби́вши |