залляти 1

-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив залля́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   залля́ймо
2 особа залля́й залля́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа залля́ю залля́ємо, залля́єм
2 особа залля́єш залля́єте
3 особа залля́є залля́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. залля́в залля́ли
жін.р. залля́ла
сер.р. залля́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
залля́тий
Безособова форма
залля́то
Дієприслівник
залля́вши

Словник синонімів

ГАСИ́ТИ (припиняти горіння, світіння чого-небудь), ЗАГА́ШУВАТИ, ЗАГАША́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПОГАША́ТИ, ПРИГА́ШУВАТИ, ПРИГАША́ТИ, УГАША́ТИ[ВГАША́ТИ], ТУШИ́ТИ, ПРИТУ́ШУВАТИрозм.; ЗАЛИВА́ТИ (рідиною); ПРИТО́ПТУВАТИ (ногою); ЗАБИВА́ТИ (різкими рухами, ударами); ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ (дуючи на вогонь). - Док.: загаси́ти, згаси́ти, погаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти[вгаси́ти], затуши́ти, потуши́ти, притуши́ти, зали́ти, залля́тирідшепритопта́ти, заби́ти, заду́ти. Спокійна й тиха Мар’яна підходить до свічника і гасить на ньому одну за одною всі свічки (А. Шиян); Випав дощ і загасив пожежу (Панас Мирний); В сінях згасили світло (М. Коцюбинський); Погасив я вогонь мерщій, притоптав, піском закидав (С. Журахович); Пригасив цигарку хлібороб (М. Рудь); Метушаться люди коло вогню, намагаючись вгасити його (М. Коцюбинський); На Гарасимові тліла сорочка в кількох місцях, і він тушив її, мнучи полотно чорними руками (П. Кочура); Полум’я ще було невелике, притушити було б можна (А. Кримський); - Я думав, що ви, пустуючи, наробили пожежі, та оце прибіг заливать (І. Нечуй-Левицький); Вогонь злизує все: покоси, траву під ними.. Його не відразу вдається забити (Ю. Мушкетик); Свічку цього разу задула вже сама господиня (П. Панч).
I. ЗАТО́ПЛЮВАТИ (покривати водою якийсь простір, поверхню чого-небудь - перев. під час повені, зливи), ЗАТОПЛЯ́ТИ, ЗАЛИВА́ТИ, НАВОДНЯ́ТИ, НАВО́ДНЮВАТИ, ПОЙМА́ТИ, ПОНІМА́ТИрозм., ПОТОПЛЯ́ТИрідше; ПІДТО́ПЛЮВАТИ, ПІДТОПЛЯ́ТИ (знизу або частково). - Док.: затопи́ти, зали́ти, залля́тирідшенаводни́ти, пойня́ти, потопи́ти, підтопи́ти. В деякі весни Псьол, вийшовши з берегів, затоплює всю понизову частину села (О. Гончар); Дніпро виходить з берегів І залива луги (Л. Дмитерко); Розлилася вода, пойняла береги (П. Грабовський); - Вода бігуча, вода котюча.. береги потопила (Г. Хоткевич).
НАПО́ВНИТИ (про людей, тварин - зайняти весь простір, приміщення і т. ін.), ЗАПО́ВНИТИ, СПО́ВНИТИ, ПЕРЕПО́ВНИТИпідсил.,НАВОДНИ́ТИпідсил.,ЗАЛИ́ТИ[ЗАЛЛЯ́ТИрідше]підсил.,ЗАТОПИ́ТИпідсил.,ЗАБИ́ТИпідсил.розм.,ЗАГАТИ́ТИпідсил.розм.,ЗАПОЛОНИ́ТИпідсил.рідше, ЗАПРУДИ́ТИпідсил.рідше. - Недок.: напо́внювати[наповня́ти], запо́внювати[заповня́ти], спо́внювати[сповня́ти], перепо́внювати[переповня́ти], по́внитипоет.наво́днювати[наводня́ти], залива́ти, зато́плювати[затопля́ти], забива́ти, зага́чувати, заполо́нювати[заполоня́ти], запру́джувати. Поранені наповнили все місто (О. Довженко); Натовп викотився із станції, заповнив невеличкий перон (О. Десняк); Відвідувачі сповнювалиїдальню (М. Трублаїні); Весело щебетали пташки, вони, здавалось, переповнили всі кущі (А. Трипільський); Вони [жителі] наводнили всі вулиці і провулочки маленького містечка (О. Іваненко); Раптом овеча отара залляла вулицю (М. Коцюбинський); Від самого ранку заливали, затісняли, затоплювали череди, ряди, полки волів, корів, овець усі шляхи, вулиці, площі (І. Франко); Двір на Горі й усі кінці забили люди (С. Скляренко); Загатили [козаки] весь майдан народом до церковної огорожі й до самого ганку волості (С. Голованівський); [Тірца:] Набіжать шакали від пустині, заполонять зруйновану обору (Леся Українка); Натовп запруджував вулицю від стіни до стіни (П. Панч). - Пор. 2. наби́тися.
НАПО́ВНИТИ (про звуки, запахи, світло, морок тощо - поширюючись у повітрі, охопити весь простір, приміщення і т. ін.), ЗАПО́ВНИТИ, ВИ́ПОВНИТИ, СПО́ВНИТИ, ПЕРЕПО́ВНИТИпідсил.,ЗАЛИ́ТИ[ЗАЛЛЯ́ТИрідше]підсил.,ЗАТОПИ́ТИпідсил.,ЗАПОЛОНИ́ТИпідсил.рідше. - Недок.: напо́внювати[наповня́ти], запо́внювати[заповня́ти], випо́внювати[виповня́ти], спо́внювати[сповня́ти], по́внитипоет.перепо́внювати[переповня́ти], залива́ти, зато́плювати[затопля́ти], заполо́нювати[заполоня́ти]. Величний реворгана наповнив усю церкву (О. Довженко); Станція. Рідні довкола. Гомін заповнив перон (С. Олійник); Не сильний, але чудовий тенор, яким обдарувала природа Миколу, виповнив кімнату задушевним ліризмом (Я. Баш); Одцвіли бузок і акація. П’янкі, прохолодні аромати квітучої липи сповнили місто (Ю. Мартич); Палату повнить гомоном сріблистим розбуджений зальотним вітром сад (І. Гончаренко); А потім сонце залило Уфу, Зогріло нас, таки промерзлих трохи (М. Рильський); Хмари сунули прибійними валами, поспішали затопити все своєю гнітливою похмурністю (Ю. Бедзик); Степова тиша знову заполонила нічліжан (Григорій Тютюнник). - Пор. 1. наси́чувати, 2. оповива́ти.

Словник фразеологізмів

зали́ти (залля́ти, нали́ти) са́ла за (по́за) шку́ру кому і без додатка. Завдати кому-небудь великого горя, страждань, дуже дошкулити комусь. — Та всі вони, всі йому за шкуру сала залили!.. Всі ці мужлаї кляті! (Б. Грінченко); — Ще вона мало натерпілася від тих панів, ще вони мало залляли їй сала за шкуру за часів панщизняних?! (М. Коцюбинський); — Хі! І чого вони такі люті, оці грубані? — спитала стривожено Печериця.— А біс їх знає...— здвигнув Гриб плечима.— Видно, хтось налив їм сала за шкуру, чи що (П. Козланюк); Та вже ніхто такого поза шкуру сала не залляв, як ті прокляті офіцери. От уже намучили народ! (Нар. опов.).

зали́ти (залля́ти, нали́ти) са́ла за (по́за) шку́ру кому і без додатка. Завдати кому-небудь великого горя, страждань, дуже дошкулити комусь. — Та всі вони, всі йому за шкуру сала залили!.. Всі ці мужлаї кляті! (Б. Грінченко); — Ще вона мало натерпілася від тих панів, ще вони мало залляли їй сала за шкуру за часів панщизняних?! (М. Коцюбинський); — Хі! І чого вони такі люті, оці грубані? — спитала стривожено Печериця.— А біс їх знає...— здвигнув Гриб плечима.— Видно, хтось налив їм сала за шкуру, чи що (П. Козланюк); Та вже ніхто такого поза шкуру сала не залляв, як ті прокляті офіцери. От уже намучили народ! (Нар. опов.).

кров залива́є / залила́ обли́ччя (лице́) кому. Хто-небудь червоніє від чогось. Богдан відчув, як жарка кров вогнем заливає йому обличчя .. Ти син репресованого, син людини, яку названо ворогом народу (О. Гончар); Зачує кроки Юхимові до клуні. Тоді кинеться враз, лице їй заливає кров (А. Головко).

кров залива́є / залила́ обли́ччя (лице́) кому. Хто-небудь червоніє від чогось. Богдан відчув, як жарка кров вогнем заливає йому обличчя .. Ти син репресованого, син людини, яку названо ворогом народу (О. Гончар); Зачує кроки Юхимові до клуні. Тоді кинеться враз, лице їй заливає кров (А. Головко).

сльо́зи залива́ють / залили́ о́чі (лице́). Хтось дуже плаче, ридає. Сльози очі заливають, Що й на світ не гляну… (П. Чубинський).

сльо́зи залива́ють / залили́ о́чі (лице́). Хтось дуже плаче, ридає. Сльози очі заливають, Що й на світ не гляну… (П. Чубинський).