залишати 1

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив залиша́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   залиша́ймо
2 особа залиша́й залиша́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа залиша́тиму залиша́тимемо, залиша́тимем
2 особа залиша́тимеш залиша́тимете
3 особа залиша́тиме залиша́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа залиша́ю залиша́ємо, залиша́єм
2 особа залиша́єш залиша́єте
3 особа залиша́є залиша́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
залиша́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. залиша́в залиша́ли
жін. р. залиша́ла
сер. р. залиша́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
залиша́вши

Словник синонімів

ВИБУВА́ТИ (звільнятись із посади, іти з установи, вирушаючи звідкілясь, переставати там жити, перебувати), ЗАЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ВИХО́ДИТИ, ВИЇЖДЖА́ТИ, ВИЇЗДИ́ТИ. - Док.: ви́бути, зали́ши́ти, поки́нути, ви́йти, ви́їхати. Вася підтримував листування з багатьма бійцями і офіцерами, які вибували з роти до госпіталів (О. Гончар); 8 березня 1858 року Шевченко залишив Нижній Новгород (з наукової літератури); Мені було тяжко покидати нашу школу (Л. Смілянський); Через деякий час вона вийшла з трупи (з журналу); Виїхати з країни.
ВІДКЛАДА́ТИ (класти кудись що-небудь на певний час, із певною метою), ЗАЛИША́ТИ, ОСТАВЛЯ́ТИрідко. - Док.: відкла́сти, зали́ши́ти, оста́вити. Кращу [картоплю] відклали на насіння (О. Бойченко); Хотіла збагнути дійсну вартість Катерининих слів і тому запитала облудно: - ..чи тих учорашніх голубців залишити й для пана доктора на вечерю (Ірина Вільде); Що було, останнє яке добро, продала - діток наділила і на смерть собі нічого не оставила (Марко Вовчок).
ВІДМОВЛЯ́ТИСЯвід чого (про задум, намір, план і т. ін. - переставати здійснювати що-небудь),ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИСЯ, ПОКИДА́ТИ, ЗАЛИША́ТИ. - Док.: відмо́витися, відректи́ся, відступи́ти, відступи́тися, поки́нути, зали́ши́ти. Останнім часом хлопець трохи присмирнів, від думки про втечу вже, здається, відмовивсь (О. Гончар); Він не раз думав, що найрозумніше було б відректися своїх намірів щодо Ядзі (Н. Кобринська); [Ізоген:] Немає ради іншої, хіба що він од заміру свого відступить (Леся Українка); Він не відступився од мети (Ю. Мушкетик); Андрій не покидав надії, що ось-ось не видко, як наїдуть пани, усе полагодять і пустять фабрику (М. Коцюбинський); На кождій громадській раді він не залишав доказувати користь і потребу такої дороги (І. Франко). - Пор. 2. відступа́ти.
ЗАЛИША́ТИ (вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою кого-, що-небудь), ЛИША́ТИ, ПОЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, КИ́ДАТИ, ОСТАВЛЯ́ТИ[ЗОСТАВЛЯ́ТИ]рідко,ВІДБІГА́ТИкого, заст. - Док.: залиши́ти, лиши́ти, полиши́ти, поки́нути, ки́нути, оста́вити[зоста́вити], відбі́гти. На кілька років залишати Орисю з лютою мачухою ніяк не хотілось (А. Головко); Він згадав, що в майстерні залишив косу, але вже не повернувся за нею (М. Стельмах); Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, все миле його серцю (М. Коцюбинський); Пастухи, що недалеко пасли, полишали худібку і стали підходити до веселих співаків (Н. Кобринська); - Ой матінко моя рідна! Нащо ж це ти нас покинула вже другий раз?.. Ой, вернися, не барися! не кидай же нас! - голосила бідна сирота (І. Нечуй-Левицький); Єремія пообідав похапцем, покликав тих слуг, котрих кидав у палаці, й доручив їм ключі (І. Нечуй-Левицький); Шрам по вечері сказав.., що завтра рано на зорі поїде в Батурин, а Петра оставляє (П. Куліш); Зоставив дома сім’ю велику - не знає, чим і живуть (О. Гончар); І сон мене відбіг, - і ніч уже десь відсунулась до світанку (П. Тичина).
ЗАЛИША́ТИ (віддавати, передавати в чиєсь користування, в спадщину і т. ін.), ЛИША́ТИ, ПОЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ПЕРЕДАВА́ТИ, ОБЛИША́ТИрозм.,ОСТАВЛЯ́ТИ[ЗОСТАВЛЯ́ТИ]рідко. - Док.: залиши́ти, лиши́ти, полиши́ти, поки́нути, переда́ти, обли́шити, оста́вити[зоста́вити]. - Так схопимо за зябра, що вже земля усім Стадницьким не буде давати ніякого зиску. Тоді пани кинуть її і подадуться на службу, а землю залишать нам (М. Стельмах); Умерла раз на Соколію бідна вдова, а.. дрібним сиротам не лишила нічого (Ю. Федькович); Доробився він у тих лісах та на воді до того, що царинки свої позадовжував [заборгував], а дітей не в силі вивінувати [наділити посагом] хоч так, як його дєдьо [батько] йому по смерті своїй полишав (А. Крушельницький); Обзиваюся до синів, - шануйте старого батька! Не прогайнував нічо [нічого], не змарнував, але ще придбавта й вам передає (Лесь Мартович); Тому доля запродала Од краю до краю, А другому оставила Те, де заховають (Т. Шевченко); Князь прогайнував усю батьківщину, зоставив їй тільки будинок невеличкий у місті (Марко Вовчок). - Пор. заповіда́ти.
ЗАЛИША́ТИ (не відпускати когось з певного місця, пропонувати чи примушувати затриматись), ЛИША́ТИ, ОСТАВЛЯ́ТИ[ЗОСТАВЛЯ́ТИ]рідко, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИрідко. - Док.: залиши́ти, лиши́ти, оста́вити[зоста́вити], зостанови́ти. Коли батько йшов у своїх справах, він залишав з донькою наймичку, непідкупну й невблаганну наглядачку (З. Тулуб); Обід приходився посередині лекції, його лишали обідати (М. Коцюбинський); Коли це була дівчинка, її зоставляли при матері, коли хлопчик - віддавали спеціальним жінкам - годувальницям (Г. Хоткевич).
ЗАЛИША́ТИ (щось для когось, чогось на певний час), ЛИША́ТИ, ВІДКЛАДА́ТИ, РЕЗЕРВУВА́ТИ, ПРИБЕРІГА́ТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ. - Док.: залиши́ти, лиши́ти, відкла́сти, резервува́ти, приберегти́, приде́ржати, притри́мати. Вона кликала Олю в куток і пошепки радилась з нею, як би залишити для мене кращі шматочки (М. Коцюбинський); Лишіть мені одну живу берізку, Один-єдиний свіжий кущ ліщини (І. Муратов); Картоплябула відсортована. Кращу відклали на насіння (О. Бойченко); Іноді Альоші щастило щось приберегти для Чорного з об’їдків (І. Микитенко); Він на пасовищі не з’їдав їх [вареників], ..придержував до самого вечора, щоб хоч що-небудь принести меншим сестрам і братові (М. Рудь); Хтось ранню ватру розіклав. Або пізню притримав (Г. Хоткевич).
ЗАПОВІДА́ТИ (залишати що-небудь комусь у спадок), ВІДКА́ЗУВАТИрозм.; ВІДПИ́СУВАТИрозм.,ЗАПИ́СУВАТИрозм.,ПЕРЕПИ́СУВАТИрозм. (даючи письмове розпорядження). - Док.: запові́сти́, відказа́ти, відписа́ти, записа́ти, переписа́ти. [Ернест:] Тітка заповіла мені дім (І. Франко); - Вмираю, діти, - сказав він.. Хату я одказую на обидвох синів навпіл (П. Козланюк); - Я вже надумала, кому що повіддавати, коли помру. От хату свою я йому відписую, - й тітка Меланка кивнула на мене (Є. Гуцало); Карпова тітка померла - десь у городі служила стара дівка, самотня, і записала Карпові двісті рублів (М. Коцюбинський); Отак собі цей Гринько роздумав та й переписав ціле своє господарство на жінку (Лесь Мартович). - Пор. 2. залиша́ти.
ПОКИДА́ТИкого (позбавляти кого-небудь свого товариства, своїх турбот, догляду тощо), ЗАЛИША́ТИ, ЛИШАТИ, РОЗЛУЧА́ТИСЯз ким,ІТИ́[ЙТИ]від кого (перев. про подружжя, коханців). - Док.: поки́нути, зали́шити, лиши́ти, розлучи́тися, піти́. - Жінко моя кохана! не поминай лихом мене, безщасного, що втопив тебе в безодню та й покидаю (Марко Вовчок); Покинули друзі безсилі мене умирати в степу (Т. Осьмачка); На кілька років залишати Орисю з лютою мачухою ніяк не хотілось (А. Головко); Ой конику, воронику, сідаю на тебе. Будь здорова, моя любко, я лишаю тебе (коломийка); - Прощай же, мій соколику, мій Василечку! Не сердься ж бо на мене; адже ти кажеш, що скоро пришлеш старостів? От ми не надовго розлучаємось (Г. Квітка-Основ’яненко); Пішла, погаснула, мов зірка, в душі моїй настала ніч. Чого ж ти плакала так гірко, коли ішла від мене пріч? (В. Сосюра).
ПРИПИНЯ́ТИщо, з інфін. (якусь роботу, діяльність тощо), ПЕРЕСТАВА́ТИ, ПОКИДА́ТИ, КИДАТИ, ПОЛИША́ТИ, ОБЛИША́ТИ, ЗАЛИША́ТИ, ЛИША́ТИрідко,ЗГОРТА́ТИ[ЗГО́РТУВАТИ], ЗАКИДА́ТИрозм.,ПРИОСТАВА́ТИдіал.;ОБРИВА́ТИ (раптово). - Док.: припини́ти, переста́ти, поки́нути, ки́нути, полиши́ти, обли́шити, залиши́ти, згорну́ти, заки́нути, приостати, обірва́ти. Він припиняє творчу роботу і починає зводити власну майстерню (І. Волошин); - Еге, чого ж то вже спочивати? - здивувався Микола, не перестаючи махати ціпом (Грицько Григоренко); Може, не один багач, почувши ту Кармелеву пісню, покидає співати (Марко Вовчок); - Кидай, Нимидоро, прясти. Йди сядь коло мене (І. Нечуй-Левицький); Він доносив князеві, що полишає службу через те, що літа й здоров’я не дозволяють йому клопотатись такими трудними справами (Леся Українка); Мати почала обніматись та цілуватись з жінкою, а Роман облишив на хвилину роботу, зацікавлено розглядаючи незнайому (Ю. Збанацький); При кождій нагоді, на кождій громадській раді він не залишав доказувати користь і потреби такої дороги (І. Франко); Блажен, хто міг лишити рано Бенкети юності, до дна Її не випивши вина (переклад М. Рильського).

Словник фразеологізмів

залиша́ти (зоставля́ти, лиша́ти) / залиши́ти (зоста́вити, лиши́ти) в ду́рнях кого. Ошукувати, перехитрювати кого-небудь, ставлячи його в незручне, смішне становище. Він [герой мандрівного театру] хитрий, винахідливий і завжди залишає в дурнях усіх своїх ворогів (Ю. Мартич); Парубки ззаду реготали.— Молодець Тимошко! отак зостав панів у дурнях! (Панас Мирний).

лиша́ти (залиша́ти, оставля́ти і т. ін.) / лиши́ти (залиши́ти, оста́вити і т. ін.) глибо́кий слід у душі́, перев. чиїй. Дуже вражати когось, впливати на когось, надовго запам’ятовуватися. Відвідини цвинтаря і .. одверті бесіди з солдатами-гробарями лишали глибокий слід у душі, надовго закарбовувались у моїй пам’яті (Д. Бедзик).

залиша́ти (лиша́ти) / залиши́ти (лиши́ти) поза́ду (за собо́ю, поза́д се́бе) кого. Випереджати, перевершувати кого-небудь у досягненні чогось. Поет [Т. Шевченко], який вийшов з кріпаків, яскравістю свого таланту, ніжністю ліричних почуттів залишив позаду багатьох видатних майстрів європейської лірики (З журналу); Іноді здавалося, що учень лишає за собою вчителя (З газети).

лиша́ти (залиша́ти, полиша́ти і т. ін.) / лиши́ти (залиши́ти, полиши́ти і т. ін.) [за собо́ю] слід. Робити значний внесок у якусь справу. — Як по-вашому? Що залишає слід?.. — Найперше робота отака, як ваша, лишає слід,— мовив розважно професор (О. Гончар); // Запам’ятовуватися якимись вчинками, справами. Там, де .. кипіло життя та радість, там буде гола, дика пустеля без тіні, без билинки… Чи не такий слід лишав за собою Аттіла? (М. Коцюбинський).

залиша́ти (лиша́ти) / залиши́ти (лиши́ти) на слизько́му. Не підтримувати кого-небудь у скрутному становищі. Залазили [залицяльники] в нові борги, плекаючи надію виборсатися після вінчання. Потім знічев’я поверталась [Клавда] до них спиною, залишаючи на слизькому (Ірина Вільде).

залиша́ти (лиша́ти) / залиши́ти (лиши́ти) поза́ду (за собо́ю, поза́д се́бе) кого. Випереджати, перевершувати кого-небудь у досягненні чогось. Поет [Т. Шевченко], який вийшов з кріпаків, яскравістю свого таланту, ніжністю ліричних почуттів залишив позаду багатьох видатних майстрів європейської лірики (З журналу); Іноді здавалося, що учень лишає за собою вчителя (З газети).

залиша́ти (лиша́ти) / залиши́ти (лиши́ти) поза́ду (за собо́ю, поза́д се́бе) кого. Випереджати, перевершувати кого-небудь у досягненні чогось. Поет [Т. Шевченко], який вийшов з кріпаків, яскравістю свого таланту, ніжністю ліричних почуттів залишив позаду багатьох видатних майстрів європейської лірики (З журналу); Іноді здавалося, що учень лишає за собою вчителя (З газети).

лиша́ти (залиша́ти, полиша́ти і т. ін.) / лиши́ти (залиши́ти, полиши́ти і т. ін.) [за собо́ю] слід. Робити значний внесок у якусь справу. — Як по-вашому? Що залишає слід?.. — Найперше робота отака, як ваша, лишає слід,— мовив розважно професор (О. Гончар); // Запам’ятовуватися якимись вчинками, справами. Там, де .. кипіло життя та радість, там буде гола, дика пустеля без тіні, без билинки… Чи не такий слід лишав за собою Аттіла? (М. Коцюбинський).

ка́меня на ка́мені не лиши́ти (не залиши́ти, не оста́вити і т. ін.) / не лиша́ти (не залиша́ти, не оставляти і т. ін.) від чого. 1. Розбити щось ущент, перетворити в руїни; знищити. Фашистські орди буквально не залишили від міста [Варшави] каменя на камені (З журналу).

2. Гостро, нещадно критикувати що-небудь. — Звичайно,— Микола Ілліч хитро посміхнувся,— в цьому дискусійному клубі ми каменя на камені не лишаємо від програм [інших партій] (Ю. Смолич); Він [оратор] каменя на камені не залишив від .. теорій, що заперечують вирішальну роль народу в історії (З журналу).

не лиши́ти (не залиши́ти, не оста́вити і т. ін.) / не лиша́ти (не залиша́ти, не оставля́ти і т. ін.) [і] на насі́ння. Знищити всіх повністю. Хома має завжди готову одповідь: — Як що робити? Бити. Не лишити і на насіння (М. Коцюбинський); — Що ж, ми так і дамо їм втекти? — вигукнув Яресько.. — По конях! Доженемо! Не зоставимо на насіння! (О. Гончар).

не лиши́ти (не залиши́ти, не оста́вити і т. ін.) / не лиша́ти (не залиша́ти, не оставля́ти і т. ін.) [і] на насі́ння. Знищити всіх повністю. Хома має завжди готову одповідь: — Як що робити? Бити. Не лишити і на насіння (М. Коцюбинський); — Що ж, ми так і дамо їм втекти? — вигукнув Яресько.. — По конях! Доженемо! Не зоставимо на насіння! (О. Гончар).