залазити 2 значень

-1-
дієслово недоконаного виду
(видиратися; заповзати; проникати; устромлятися)

Словник відмінків

Інфінітив зала́зити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зала́зьмо
2 особа зала́зь зала́зьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зала́зитиму зала́зитимемо, зала́зитимем
2 особа зала́зитимеш зала́зитимете
3 особа зала́зитиме зала́зитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа зала́жу зала́зимо, зала́зим
2 особа зала́зиш зала́зите
3 особа зала́зить зала́зять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
зала́зячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. зала́зив зала́зили
жін. р. зала́зила
сер. р. зала́зило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
зала́зивши

Словник синонімів

ВИЛА́ЗИТИ (лізти нагору, чіпляючись за що-небудь), ВИЛІЗА́ТИрідше,ЗАЛА́ЗИТИ, ЗАЛІЗА́ТИрідше,П’ЯСТИ́СЯ, ПНУ́ТИСЯ, ДЕ́РТИСЯ[ДРА́ТИСЯ], ВИДИРА́ТИСЯ, ВИКАРА́БКУВАТИСЯрозм.,ДРЯ́ПАТИСЯрозм.,ВИДРЯ́ПУВАТИСЯрозм.,ВИШКРЯ́БУВАТИСЯрозм. рідко. - Док.: ви́лізти, залі́зти, ви́пнутися, ви́дертися, ви́карабкатися, ви́дряпатися, ви́шкрябатися, ви́теребитисяфам.ви́караскатисярозм. рідко.Мухтаров по скелі вилазив на гору (І. Ле); Кость двічі зривався, поки виліз на стріху (О. Донченко); Катря залазить на віз, розстеляє сіряк і сідає (А. Головко); Гойдаючи рудими боками, п’ялися по крутих стежках корови (М. Коцюбинський); Озирався [Козаков], наслухав і знову дерся по камінню, напружуючись усім тілом (О. Гончар); Обережно ступаючи, кінь викарабкався на скелю (Я. Галан); Зараз із самого краю лісу треба було дряпатися на стрімку гору (Лесь Мартович); Вам хочеться підстрибнути, вхопитися руками за канат.. і вишкрябатись на великий дзвін (І. Микитенко); Двоє малих музик з великими басами витеребились аж на піч під саму стелю (І. Нечуй-Левицький); Лікар стоїть у дверях кабінету і якийсь час стежить за тим, як вони з приймальні викараскаються на сходи (Ірина Вільде). - Пор. 1. лі́зти.
ВЛА́ЗИТИ[УЛА́ЗИТИ] (проникати всередину чогось, лізучи повзком, протискуючись), ВЛІЗА́ТИ[УЛІЗА́ТИ], ЗАЛА́ЗИТИ, ЗАПОВЗА́ТИ. - Док.: влі́зти[улі́зти], залі́зти, заповзти́. Вовк старий не влізе до ями (прислів’я); У те ж саме вікно, у котре вкинувся скарб, улізе злодій і останню сорочку витягне (О. Стороженко); Він [пес] давно вже, ще з весни, випорпав собі яму під коморою і залазить туди під час спеки (В. Гжицький); Мовчки він заліз на піч (С. Чорнобривець); Маруся відчинила їх [двері], а вони обірвалися й упали. Заповзла досередини [хатки] (Г. Хоткевич). - Пор. 1. забира́тися.
ЗАБИРА́ТИСЯ (проникати всередину, нагору і т. ін., докладаючи зусиль), ЗАЛА́ЗИТИ, ЗАЛІЗА́ТИ, ВЛА́ЗИТИ[УЛА́ЗИТИ], ВЛІЗА́ТИ[УЛІЗА́ТИ], ВИЛА́ЗИТИ (тільки нагору). - Док.: забра́тися, залі́зти, влі́зти[улі́зти], ви́лізти. В Тоні аж серце холонуло, щоб він не зірвався, а він, по-мавп’ячому деручкий, забирався дедалі вище (О. Гончар); Залізла лисичка в курник і всіх курей передушила (казка); Вояки саме влазили на барикаду (І. Франко); З чагарників на високу кручу вилазили двоє наймолодших партизанів (О. Десняк). - Пор. 1. вла́зити.

Словник антонімів

ЗАЛАЗИТИ (ЗАЛІЗАТИ) ВИЛАЗИТИ (ВИЛІЗАТИ)
Потай або відкрито забиратися або потрапляти куди-н., влазити. Лізучи, вибиратися звідки-н.
Залазити у валізку, у замок, у кімнату, в комору, в куток, в магазин, в печеру, в хату, в яму ~  вилазити з валізки, з замку, з кімнати, з комори, з кутка, з магазину, з печери, з хати, з ями. Дитя, жінка, мишка, теля, хлопець, чоловік залазить куди-н. ~  вилазить звідки-н. Залазити ~  вилазити енергійно, зразу, легко, швидко.
Залазити в борги - заборгувати кому-н. ~  вилазити з боргів - сплачувати борги; Залазити в чию-н. шкуру - перевтілюватися, намагатися зрозуміти чийсь стан ~  вилазити із шкури (шкіри) - докладаючи всіх зусиль, робити що-н., добиватися чого-н.
Не так скоро вилізеш, як залізеш (Народне прислів’я).
Вилізання ~ влізання, вилазити ~ влазити Пор. ще: ЗАЛАЗИТИ ~ ЗЛАЗИТИ
ЗАЛАЗИТИ (ЗАЛІЗАТИ) ЗЛАЗИТИ (ЗЛІЗАТИ)
Підніматися на верх чого-н., вилазити. Спускатися з гори чого-н.
Дитя, дівчина, комашня, людина, ящірка залазить на верх чого-н. ~  злазить з гори чого-н. Залазити на будинок, на віз, на горище, на грушу, на дах, на дерево, на камінь, на кущ, на стіл, на шафу ~  злазити з будинку, з воза, з горища, з груші, з даху, з дерева, з каменя, з куща, з печі, зі стола, з шафи; енергійно, зразу, легко, з труднощами, швидко.
Вітер був у той день навісний і.., отже, вилазити, а надто злізати було не дуже-то легко (Леся Українка).
Вилазити ~ злазити, залізання ~ злізання

Словник фразеологізмів

лі́зти (рідше зала́зити) / залі́зти в ду́шу кому, чию, до кого і без додатка. 1. Виявляючи удавану люб’язність, приязнь до когось, добиватися його довір’я, прихильності. П. Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць в душу (Леся Українка); В душі господарям лізуть, щоб потім самим панувати (М. Зеров); Спритний, чіпкий, він [Тимошка] розпустив жаднющі щупальці .. Кожному заліз у душу непомітно (П. Рєзніков). лі́зти зміє́ю в ду́шу. — Прикидається сердечним другом, лізе змією в душу!.. (Василь Шевчук); // Всіляко намагатися сподобатися комусь; закохувати когось в себе. [Андрій:] Не залазь ти їй в душу, чуєш, не залазь. Не для тебе вона! (З. Мороз); [Гнат (один):] А очі, очі як горіли в неї!.. Бач, як залізла знов у душу! (І. Карпенко-Карий).

2. Спонукати когось до відвертості всупереч його бажанню. — К чорту всі ваші сподіванки,— ввічливо прогарчав Анрі-Жак,— з якої речі ви лізете до мене в душу? (Ю. Яновський); Буває, лізуть до тебе в душу з хамловитими допитками (О. Гончар); Розпитувати так і не наважився — бо то ж лізти людині в душу (З газети); Пан прокурор залазив у душу обвинувачуваних (І. Франко).

3. Втручатися в чиїсь особисті справи. — Та чи я в твою душу лізу? — сказала тітка Майорчик. — Може, воно й справді все не так (Є. Гуцало); А хай не намагається до неї в душу залізти! Вона цього нікому не дозволить (В. Собко); // Намагатися зрозуміти когось, дізнатися про його наміри, думки, бажання і т. ін. Як він пильно приглядається, як хитро залазить у душу (Ю. Бедзик); Декого вже розкусила Марія і її порадники, та всім не залізеш у душу (А. Хижняк); — Хто ж його знає. Хіба до чужого залізеш у душу? (Григорій Тютюнник).

4. Турбувати, дошкуляти і т. ін. (про що-небудь). Облесний бабин голосок залазив Насті в душу (Я. Качура). залі́зти в са́му ду́шу. Як той ірод, залізло [лихо] в саму душу (Панас Мирний).

лі́зти (рідше зала́зити) з чобітьми́ в ду́шу чию, кому і без додатка. Грубо, безцеремонно втручатися в чиїсь справи, в особисте життя. Число співчуваючих .. Виросло до незрозумілих розмірів, і все то [те] приїздило, лізло з чобітьми в душу, задавало нескромні питання (Г. Хоткевич); І кинулись цілою сворою по всіх усюдах, .. одні одним з чобітьми в душу залазять (І. Франко).

-2-
дієслово доконаного виду
(почати лазити)

Словник відмінків

Інфінітив зала́зити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зала́зьмо
2 особа зала́зь зала́зьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зала́зитиму зала́зитимемо, зала́зитимем
2 особа зала́зитимеш зала́зитимете
3 особа зала́зитиме зала́зитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа зала́жу зала́зимо, зала́зим
2 особа зала́зиш зала́зите
3 особа зала́зить зала́зять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
зала́зячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. зала́зив зала́зили
жін. р. зала́зила
сер. р. зала́зило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
зала́зивши

Словник синонімів

ВИЛА́ЗИТИ (лізти нагору, чіпляючись за що-небудь), ВИЛІЗА́ТИрідше,ЗАЛА́ЗИТИ, ЗАЛІЗА́ТИрідше,П’ЯСТИ́СЯ, ПНУ́ТИСЯ, ДЕ́РТИСЯ[ДРА́ТИСЯ], ВИДИРА́ТИСЯ, ВИКАРА́БКУВАТИСЯрозм.,ДРЯ́ПАТИСЯрозм.,ВИДРЯ́ПУВАТИСЯрозм.,ВИШКРЯ́БУВАТИСЯрозм. рідко. - Док.: ви́лізти, залі́зти, ви́пнутися, ви́дертися, ви́карабкатися, ви́дряпатися, ви́шкрябатися, ви́теребитисяфам.ви́караскатисярозм. рідко.Мухтаров по скелі вилазив на гору (І. Ле); Кость двічі зривався, поки виліз на стріху (О. Донченко); Катря залазить на віз, розстеляє сіряк і сідає (А. Головко); Гойдаючи рудими боками, п’ялися по крутих стежках корови (М. Коцюбинський); Озирався [Козаков], наслухав і знову дерся по камінню, напружуючись усім тілом (О. Гончар); Обережно ступаючи, кінь викарабкався на скелю (Я. Галан); Зараз із самого краю лісу треба було дряпатися на стрімку гору (Лесь Мартович); Вам хочеться підстрибнути, вхопитися руками за канат.. і вишкрябатись на великий дзвін (І. Микитенко); Двоє малих музик з великими басами витеребились аж на піч під саму стелю (І. Нечуй-Левицький); Лікар стоїть у дверях кабінету і якийсь час стежить за тим, як вони з приймальні викараскаються на сходи (Ірина Вільде). - Пор. 1. лі́зти.
ВЛА́ЗИТИ[УЛА́ЗИТИ] (проникати всередину чогось, лізучи повзком, протискуючись), ВЛІЗА́ТИ[УЛІЗА́ТИ], ЗАЛА́ЗИТИ, ЗАПОВЗА́ТИ. - Док.: влі́зти[улі́зти], залі́зти, заповзти́. Вовк старий не влізе до ями (прислів’я); У те ж саме вікно, у котре вкинувся скарб, улізе злодій і останню сорочку витягне (О. Стороженко); Він [пес] давно вже, ще з весни, випорпав собі яму під коморою і залазить туди під час спеки (В. Гжицький); Мовчки він заліз на піч (С. Чорнобривець); Маруся відчинила їх [двері], а вони обірвалися й упали. Заповзла досередини [хатки] (Г. Хоткевич). - Пор. 1. забира́тися.
ЗАБИРА́ТИСЯ (проникати всередину, нагору і т. ін., докладаючи зусиль), ЗАЛА́ЗИТИ, ЗАЛІЗА́ТИ, ВЛА́ЗИТИ[УЛА́ЗИТИ], ВЛІЗА́ТИ[УЛІЗА́ТИ], ВИЛА́ЗИТИ (тільки нагору). - Док.: забра́тися, залі́зти, влі́зти[улі́зти], ви́лізти. В Тоні аж серце холонуло, щоб він не зірвався, а він, по-мавп’ячому деручкий, забирався дедалі вище (О. Гончар); Залізла лисичка в курник і всіх курей передушила (казка); Вояки саме влазили на барикаду (І. Франко); З чагарників на високу кручу вилазили двоє наймолодших партизанів (О. Десняк). - Пор. 1. вла́зити.

Словник антонімів

ЗАЛАЗИТИ (ЗАЛІЗАТИ) ВИЛАЗИТИ (ВИЛІЗАТИ)
Потай або відкрито забиратися або потрапляти куди-н., влазити. Лізучи, вибиратися звідки-н.
Залазити у валізку, у замок, у кімнату, в комору, в куток, в магазин, в печеру, в хату, в яму ~  вилазити з валізки, з замку, з кімнати, з комори, з кутка, з магазину, з печери, з хати, з ями. Дитя, жінка, мишка, теля, хлопець, чоловік залазить куди-н. ~  вилазить звідки-н. Залазити ~  вилазити енергійно, зразу, легко, швидко.
Залазити в борги - заборгувати кому-н. ~  вилазити з боргів - сплачувати борги; Залазити в чию-н. шкуру - перевтілюватися, намагатися зрозуміти чийсь стан ~  вилазити із шкури (шкіри) - докладаючи всіх зусиль, робити що-н., добиватися чого-н.
Не так скоро вилізеш, як залізеш (Народне прислів’я).
Вилізання ~ влізання, вилазити ~ влазити Пор. ще: ЗАЛАЗИТИ ~ ЗЛАЗИТИ
ЗАЛАЗИТИ (ЗАЛІЗАТИ) ЗЛАЗИТИ (ЗЛІЗАТИ)
Підніматися на верх чого-н., вилазити. Спускатися з гори чого-н.
Дитя, дівчина, комашня, людина, ящірка залазить на верх чого-н. ~  злазить з гори чого-н. Залазити на будинок, на віз, на горище, на грушу, на дах, на дерево, на камінь, на кущ, на стіл, на шафу ~  злазити з будинку, з воза, з горища, з груші, з даху, з дерева, з каменя, з куща, з печі, зі стола, з шафи; енергійно, зразу, легко, з труднощами, швидко.
Вітер був у той день навісний і.., отже, вилазити, а надто злізати було не дуже-то легко (Леся Українка).
Вилазити ~ злазити, залізання ~ злізання

Словник фразеологізмів

лі́зти (рідше зала́зити) / залі́зти в ду́шу кому, чию, до кого і без додатка. 1. Виявляючи удавану люб’язність, приязнь до когось, добиватися його довір’я, прихильності. П. Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць в душу (Леся Українка); В душі господарям лізуть, щоб потім самим панувати (М. Зеров); Спритний, чіпкий, він [Тимошка] розпустив жаднющі щупальці .. Кожному заліз у душу непомітно (П. Рєзніков). лі́зти зміє́ю в ду́шу. — Прикидається сердечним другом, лізе змією в душу!.. (Василь Шевчук); // Всіляко намагатися сподобатися комусь; закохувати когось в себе. [Андрій:] Не залазь ти їй в душу, чуєш, не залазь. Не для тебе вона! (З. Мороз); [Гнат (один):] А очі, очі як горіли в неї!.. Бач, як залізла знов у душу! (І. Карпенко-Карий).

2. Спонукати когось до відвертості всупереч його бажанню. — К чорту всі ваші сподіванки,— ввічливо прогарчав Анрі-Жак,— з якої речі ви лізете до мене в душу? (Ю. Яновський); Буває, лізуть до тебе в душу з хамловитими допитками (О. Гончар); Розпитувати так і не наважився — бо то ж лізти людині в душу (З газети); Пан прокурор залазив у душу обвинувачуваних (І. Франко).

3. Втручатися в чиїсь особисті справи. — Та чи я в твою душу лізу? — сказала тітка Майорчик. — Може, воно й справді все не так (Є. Гуцало); А хай не намагається до неї в душу залізти! Вона цього нікому не дозволить (В. Собко); // Намагатися зрозуміти когось, дізнатися про його наміри, думки, бажання і т. ін. Як він пильно приглядається, як хитро залазить у душу (Ю. Бедзик); Декого вже розкусила Марія і її порадники, та всім не залізеш у душу (А. Хижняк); — Хто ж його знає. Хіба до чужого залізеш у душу? (Григорій Тютюнник).

4. Турбувати, дошкуляти і т. ін. (про що-небудь). Облесний бабин голосок залазив Насті в душу (Я. Качура). залі́зти в са́му ду́шу. Як той ірод, залізло [лихо] в саму душу (Панас Мирний).

лі́зти (рідше зала́зити) з чобітьми́ в ду́шу чию, кому і без додатка. Грубо, безцеремонно втручатися в чиїсь справи, в особисте життя. Число співчуваючих .. Виросло до незрозумілих розмірів, і все то [те] приїздило, лізло з чобітьми в душу, задавало нескромні питання (Г. Хоткевич); І кинулись цілою сворою по всіх усюдах, .. одні одним з чобітьми в душу залазять (І. Франко).

Словник відмінків

Інфінітив зала́зити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зала́зьмо
2 особа зала́зь зала́зьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зала́жу зала́зимо, зала́зим
2 особа зала́зиш зала́зите
3 особа зала́зить зала́зять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. зала́зив зала́зили
жін.р. зала́зила
сер.р. зала́зило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
зала́зивши