закіптюжений 1 значення

-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний закіптю́жений закіптю́жена закіптю́жене закіптю́жені
родовий закіптю́женого закіптю́женої закіптю́женого закіптю́жених
давальний закіптю́женому закіптю́женій закіптю́женому закіптю́женим
знахідний закіптю́жений закіптю́жену закіптю́жене закіптю́жені
орудний закіптю́женим закіптю́женою закіптю́женим закіптю́женими
місцевий на/у закіптю́женому, закіптю́женім на/у закіптю́женій на/у закіптю́женому, закіптю́женім на/у закіптю́жених