закінчати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | закінча́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | закінча́ймо | |
| 2 особа | закінча́й | закінча́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | закінча́тиму | закінча́тимемо, закінча́тимем |
| 2 особа | закінча́тимеш | закінча́тимете |
| 3 особа | закінча́тиме | закінча́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | закінча́ю | закінча́ємо, закінча́єм |
| 2 особа | закінча́єш | закінча́єте |
| 3 особа | закінча́є | закінча́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| закінча́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | закінча́в | закінча́ли |
| жін. р. | закінча́ла | |
| сер. р. | закінча́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| закінча́вши | ||