закучугурити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
| Інфінітив | закучугу́рити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | закучугу́рмо | |
| 2 особа | закучугу́р | закучугу́рте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | закучугу́рю | закучугу́римо, закучугу́рим |
| 2 особа | закучугу́риш | закучугу́рите |
| 3 особа | закучугу́рить | закучугу́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | закучугу́рив | закучугу́рили |
| жін.р. | закучугу́рила | |
| сер.р. | закучугу́рило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| закучугу́ривши | ||