закучугурити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив закучугу́рити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   закучугу́рмо
2 особа закучугу́р закучугу́рте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа закучугу́рю закучугу́римо, закучугу́рим
2 особа закучугу́риш закучугу́рите
3 особа закучугу́рить закучугу́рять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закучугу́рив закучугу́рили
жін.р. закучугу́рила
сер.р. закучугу́рило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
закучугу́ривши