-1-
дієслово недоконаного виду
(затискувати зубами)

Словник відмінків

Інфінітив заку́сувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заку́суймо
2 особа заку́суй заку́суйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заку́суватиму заку́суватимемо, заку́суватимем
2 особа заку́суватимеш заку́суватимете
3 особа заку́суватиме заку́суватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа заку́сую заку́суємо, заку́суєм
2 особа заку́суєш заку́суєте
3 особа заку́сує заку́сують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
заку́суючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. заку́сував заку́сували
жін. р. заку́сувала
сер. р. заку́сувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заку́сувавши
-2-
дієслово недоконаного виду
(їсти; заїдати)

Словник відмінків

Інфінітив заку́сувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заку́суймо
2 особа заку́суй заку́суйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заку́суватиму заку́суватимемо, заку́суватимем
2 особа заку́суватимеш заку́суватимете
3 особа заку́суватиме заку́суватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа заку́сую заку́суємо, заку́суєм
2 особа заку́суєш заку́суєте
3 особа заку́сує заку́сують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
заку́суючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. заку́сував заку́сували
жін. р. заку́сувала
сер. р. заку́сувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заку́сувавши

Словник відмінків

Інфінітив заку́сувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заку́суймо
2 особа заку́суй заку́суйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заку́суватиму заку́суватимемо, заку́суватимем
2 особа заку́суватимеш заку́суватимете
3 особа заку́суватиме заку́суватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа заку́сую заку́суємо, заку́суєм
2 особа заку́суєш заку́суєте
3 особа заку́сує заку́сують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
заку́суючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. заку́сував заку́сували
жін. р. заку́сувала
сер. р. заку́сувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заку́сувавши

Словник синонімів

ЗАЇДА́ТИ (їсти що-небудь після чогось випитого або з’їденого), ЗАКУ́ШУВАТИ[ЗАКУ́СУВАТИ], ЗАГРИЗА́ТИрозм. рідко. - Док.: заї́сти, закуси́ти, загри́зти. Пили там французькі шампани, а заїдали живими хорлянськими устрицями, що їх пані Софія спеціально розводила (О. Гончар); Коли вої вечеряли, він також був перший, гриз веприну, закушував сухим коржем, запивав водою (С. Скляренко); Батько випиває чарку горілки, закусує і береться до нової роботи (І. Франко); Їв [Мстислав] жарене м’ясо, загризаючи хлібом (Юліан Опільський).