закурітися 1 значень

-1-
дієслово доконаного виду
[форми ’закуріється’, ’закуріються’ вживаються рідко]

Словник відмінків

Інфінітив закурі́тися, закурі́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа закури́ться, закурі́ється закуря́ться, закурі́ються
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закурі́вся, закурі́всь закурі́лися, закурі́лись
жін.р. закурі́лася, закурі́лась
сер.р. закурі́лося, закурі́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
закурі́вшись

Словник синонімів

ЗАКОПТИ́ТИСЯ (вкритися кіптявою, сажею), ЗАКОПТІ́ТИ, ПРОКОПТИ́ТИСЯпідсил.,ПРОКОПТІ́ТИпідсил.,ЗАКУРИ́ТИСЯ[ЗАКУРІ́ТИСЯ], ЗАКУРІ́ТИ, ЗАДИМИ́ТИСЯ[ЗАДИМІ́ТИСЯ], ПРОДИМИ́ТИСЯ[ПРОДИМІ́ТИСЯ]підсил. (сповнитися, оповитися димом). - Недок.: зако́пчуватися, проко́пчуватися, заку́рюватися, зади́млюватися, проди́млюватися, продимля́тися. Від диму закоптишся, від води замочишся, а часом і зовсім утопишся (М. Номис); - У хаті в тебе, Параско, як у сажу: лави не змивані, комин закурів, як у винниці (Ганна Барвінок); [Левко:] Ет, об казна-чім турбуєшся. Краще б гляділа, щоб там у печі не перепріло що та не задимилось (М. Кропивницький).

Словник фразеологізмів

аж (ті́льки) закури́ть (закури́ться), з дієсл., безос. Дуже швидко. Мати стращає, що я змерзну. І чого б я змерз? Та я як чкурну, аж закурить! (Панас Мирний); — Переночуйте ви тут, а завтра .. курнемо в село так, що аж закуриться (І. Франко); // Дуже швидко зникнути. От він і сів на бричку: “торкай” — і тільки закурилось (А. Свидницький).

аж (ті́льки) закури́ть (закури́ться), з дієсл., безос. Дуже швидко. Мати стращає, що я змерзну. І чого б я змерз? Та я як чкурну, аж закурить! (Панас Мирний); — Переночуйте ви тут, а завтра .. курнемо в село так, що аж закуриться (І. Франко); // Дуже швидко зникнути. От він і сів на бричку: “торкай” — і тільки закурилось (А. Свидницький).