закуряти 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
(закурювати) [рідко]
Словник відмінків
| Інфінітив | закуря́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | закуря́ймо | |
| 2 особа | закуря́й | закуря́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | закуря́тиму | закуря́тимемо, закуря́тимем |
| 2 особа | закуря́тимеш | закуря́тимете |
| 3 особа | закуря́тиме | закуря́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | закуря́ю | закуря́ємо, закуря́єм |
| 2 особа | закуря́єш | закуря́єте |
| 3 особа | закуря́є | закуря́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| закуря́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | закуря́в | закуря́ли |
| жін. р. | закуря́ла | |
| сер. р. | закуря́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| закуря́вши | ||