-1-
дієслово доконаного виду
(закоптитися)

Словник відмінків

Інфінітив закури́тися, закури́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   закурі́мося, закурі́мось, закурі́мся
2 особа закури́ся, закури́сь закурі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа закурю́ся, закурю́сь закуримо́ся, закуримо́сь, закури́мся
2 особа закури́шся закурите́ся, закурите́сь
3 особа закури́ться закуря́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закури́вся, закури́всь закури́лися, закури́лись
жін.р. закури́лася, закури́лась
сер.р. закури́лося, закури́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
закури́вшись

Словник синонімів

ГАРТУВА́ТИСЯ (ставати морально й фізично стійким), ЗАГАРТО́ВУВАТИСЯ, ЗАКУ́РЮВАТИСЯрозм. - Док.: загартува́тися, закури́тися. Катерина.. підставила плечі під тугі струмені. - Треба гартуватись, - подумала.., треба гартуватись, бо життя, що йде назустріч, кострубате й неласкаве (Ірина Вільде); В Коші він і виріс, тут і загартувався (О. Стороженко); Вихованці семінарії, коли їх зроду не ламало учительське життя, пізніше закурювались у боротьбі і робились міцними, як криця (С. Васильченко).
-2-
дієслово доконаного виду
(почати димітися) [рідко]

Словник відмінків

Інфінітив закури́тися, закури́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   закурі́мося, закурі́мось, закурі́мся
2 особа закури́ся, закури́сь закурі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа закурю́ся, закурю́сь закуримо́ся, закуримо́сь, закури́мся
2 особа закури́шся закурите́ся, закурите́сь
3 особа закури́ться закуря́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закури́вся, закури́всь закури́лися, закури́лись
жін.р. закури́лася, закури́лась
сер.р. закури́лося, закури́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
закури́вшись

Словник синонімів

ГАРТУВА́ТИСЯ (ставати морально й фізично стійким), ЗАГАРТО́ВУВАТИСЯ, ЗАКУ́РЮВАТИСЯрозм. - Док.: загартува́тися, закури́тися. Катерина.. підставила плечі під тугі струмені. - Треба гартуватись, - подумала.., треба гартуватись, бо життя, що йде назустріч, кострубате й неласкаве (Ірина Вільде); В Коші він і виріс, тут і загартувався (О. Стороженко); Вихованці семінарії, коли їх зроду не ламало учительське життя, пізніше закурювались у боротьбі і робились міцними, як криця (С. Васильченко).

Словник відмінків

Інфінітив закури́тися, закури́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа закури́ться закуря́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закури́вся, закури́всь закури́лися, закури́лись
жін.р. закури́лася, закури́лась
сер.р. закури́лося, закури́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
закури́вшись

Словник синонімів

ЗАКОПТИ́ТИСЯ (вкритися кіптявою, сажею), ЗАКОПТІ́ТИ, ПРОКОПТИ́ТИСЯпідсил.,ПРОКОПТІ́ТИпідсил.,ЗАКУРИ́ТИСЯ[ЗАКУРІ́ТИСЯ], ЗАКУРІ́ТИ, ЗАДИМИ́ТИСЯ[ЗАДИМІ́ТИСЯ], ПРОДИМИ́ТИСЯ[ПРОДИМІ́ТИСЯ]підсил. (сповнитися, оповитися димом). - Недок.: зако́пчуватися, проко́пчуватися, заку́рюватися, зади́млюватися, проди́млюватися, продимля́тися. Від диму закоптишся, від води замочишся, а часом і зовсім утопишся (М. Номис); - У хаті в тебе, Параско, як у сажу: лави не змивані, комин закурів, як у винниці (Ганна Барвінок); [Левко:] Ет, об казна-чім турбуєшся. Краще б гляділа, щоб там у печі не перепріло що та не задимилось (М. Кропивницький).