закурити 2 значення

-1-
дієслово доконаного виду
(запилити; закоптити; запалити)

Словник відмінків

Інфінітив закури́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   закурі́мо, закурі́м
2 особа закури́ закурі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа закурю́ заку́римо, заку́рим
2 особа заку́риш заку́рите
3 особа заку́рить заку́рять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закури́в закури́ли
жін.р. закури́ла
сер.р. закури́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
заку́рений
Безособова форма
заку́рено
Дієприслівник
закури́вши

Словник синонімів

ЗАПА́ЛЮВАТИ (викликати горіння чого-небудь), ПІДПА́ЛЮВАТИ, РОЗПА́ЛЮВАТИ, РОЗГНІ́ЧУВАТИ, РОЗГНІТА́ТИ (вогонь, багаття і т. ін.); ЗАТО́ПЛЮВАТИ, ЗАТОПЛЯ́ТИрідше,РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИрідше (плиту, піч і т. ін.); ЗАКУ́РЮВАТИ, ЗАСМА́ЛЮВАТИрозм. рідко (цигарку, люльку). - Док.: запали́ти, підпали́ти, розпали́ти, розгніти́ти, затопи́ти, розтопи́ти, закури́ти, засмали́ти. У світлиці.. Тадей Станіславович запалює свічі і схиляється над своїм щоденником (М. Стельмах); По алеях, у парках і скверах згрібали у величезні купи потемніле листя і підпалювали (А. Дімаров); Надходить Лукаш з оберемком хмизу, кладе перед дядьком, виймає з-за пазухи кресало й губку і розпалює вогонь (Леся Українка); Степка розгнічувала багаття (М. Зарудний); Лажечников закурював цигарку, за звичкою низько пригнувшись в окопі (Л. Первомайський); - Давайте заспіваємо!.. Тільки й ви, Лука Федорович, будете підтягувати. - Якщо знаю пісню, то можна, - засмалюючи папіроску, відказав той (Панас Мирний).
-2-
дієслово доконаного виду
(почати диміти, пилити тощо)

Словник відмінків

Інфінітив закури́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   закурі́мо, закурі́м
2 особа закури́ закурі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа закурю́ заку́римо, заку́рим
2 особа заку́риш заку́рите
3 особа заку́рить заку́рять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закури́в закури́ли
жін.р. закури́ла
сер.р. закури́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
заку́рений
Безособова форма
заку́рено
Дієприслівник
закури́вши

Словник синонімів

ЗАПА́ЛЮВАТИ (викликати горіння чого-небудь), ПІДПА́ЛЮВАТИ, РОЗПА́ЛЮВАТИ, РОЗГНІ́ЧУВАТИ, РОЗГНІТА́ТИ (вогонь, багаття і т. ін.); ЗАТО́ПЛЮВАТИ, ЗАТОПЛЯ́ТИрідше,РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИрідше (плиту, піч і т. ін.); ЗАКУ́РЮВАТИ, ЗАСМА́ЛЮВАТИрозм. рідко (цигарку, люльку). - Док.: запали́ти, підпали́ти, розпали́ти, розгніти́ти, затопи́ти, розтопи́ти, закури́ти, засмали́ти. У світлиці.. Тадей Станіславович запалює свічі і схиляється над своїм щоденником (М. Стельмах); По алеях, у парках і скверах згрібали у величезні купи потемніле листя і підпалювали (А. Дімаров); Надходить Лукаш з оберемком хмизу, кладе перед дядьком, виймає з-за пазухи кресало й губку і розпалює вогонь (Леся Українка); Степка розгнічувала багаття (М. Зарудний); Лажечников закурював цигарку, за звичкою низько пригнувшись в окопі (Л. Первомайський); - Давайте заспіваємо!.. Тільки й ви, Лука Федорович, будете підтягувати. - Якщо знаю пісню, то можна, - засмалюючи папіроску, відказав той (Панас Мирний).

Словник відмінків

Інфінітив закури́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа закури́ть закуря́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закури́в закури́ли
жін.р. закури́ла
сер.р. закури́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
закури́вши