закуняти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | закуня́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | закуня́ймо | |
| 2 особа | закуня́й | закуня́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | закуня́ю | закуня́ємо, закуня́єм |
| 2 особа | закуня́єш | закуня́єте |
| 3 особа | закуня́є | закуня́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | закуня́в | закуня́ли |
| жін.р. | закуня́ла | |
| сер.р. | закуня́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| закуня́вши | ||