закумулювати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | закумулюва́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | закумулю́ймо | |
| 2 особа | закумулю́й | закумулю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | закумулю́ю | закумулю́ємо, закумулю́єм |
| 2 особа | закумулю́єш | закумулю́єте |
| 3 особа | закумулю́є | закумулю́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | закумулюва́в | закумулюва́ли |
| жін.р. | закумулюва́ла | |
| сер.р. | закумулюва́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| закумульо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| закумульо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| закумулюва́вши | ||