закульбачений 1 значення

-1-
дієприкметник
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний закульба́чений закульба́чена закульба́чене закульба́чені
родовий закульба́ченого закульба́ченої закульба́ченого закульба́чених
давальний закульба́ченому закульба́ченій закульба́ченому закульба́ченим
знахідний закульба́чений, закульба́ченого закульба́чену закульба́чене закульба́чені, закульба́чених
орудний закульба́ченим закульба́ченою закульба́ченим закульба́ченими
місцевий на/у закульба́ченому, закульба́ченім на/у закульба́ченій на/у закульба́ченому, закульба́ченім на/у закульба́чених